9

Аліна, звісно, не знала, але в наступні три дні сталося досить багато дивних подій.

Спочатку Олена Шепп довго-довго сиділа за столом, розвернувши три екрана. На одному був Денис, на другому незнайома пара — білявка і шатен, причому білявка біла досить схожа на Дениса. На третьому загадковий графік.

— Це треба ж, — пробурмотіла Олена. — Хіба так буває?

І Аліна б дуже-дуже здивувалася, коли б побачила, що після обіду поважна жінка заплатило офіціантці в кофейні недалеко від роботи, за те, що дівчина викрала немиту ложечку, котрою їв Денис. Прямо з механічного прибиральника, ризикуючи залишитись буз пальців, якщо він заслонку закриє. Так що заплатила не мало.

— Ну, що ж, перевіримо, — пробурмотіла Олена в той же день, під бубніння віртуальної дівчини про те, що розслідування досі триває і хтось там має шанси нарешті дізнатися, що ж сталося з їхніми майбутніми дітьми. — Що-що, вимахали в великих нахаб, — буркнула і долонею погасила екран.

Події поверхом нижче були ще дивніші. Бо там, в одному з кабінетів сидів Руслан. Краватка в нього була розв’язана. Кава в гарній порцеляновій чашечці давно холодна. А задумливість на обличчі дуже загадкова.

Руслан читав статтю про нейродинаміку.

А до цього про правильну дресуру собак породи корги.

А до цього відповідь заступника міністра про те, чому держава подібні починання підтримувати не буде і чому якесь дослідження не вважається офіційно завершеним.

За вікном того кабінету плескалось море. Прозоре-прозоре. І Руслан час від часу кидав погляди на той фальшивий пейзаж.

— Як цікаво, — сказав він похмуро. — Дуже-дуже цікаво. Ні за що б не подумав.

Він відкрив іще одну статтю. Довгу. Про розслідування, котре виявилося цікавим тільки людям, котрі не мали до нього жодного стосунку. Бо грошей би в них на одну закритого типу школу не вистачило. А після цієї статті більшість з них і не захотіли б туди відправляти дітей. Зате меншість життя б поклала, щоб їх туди пропхати.

— І як це тепер перевірити. Бо видумати щось подібне і я можу, — пробурмотів і вирішив. — Треба пробувати.

Ще трьома поверхами нижче гарна дівчина дивно посміхаючись відправила комусь лист з вкладеними фото.

— Ось тепер побачим, — сказала задоволено. — Скандалів ніхто не любить, зрозуміла, дурепа. Ех, жаль, що вони сюди навряд припруться, але я і де-інде отримаю достатньо кадрів, щоб ти зі свистом вилетіла. Сама винна з цим мужиком, ідіотка. І Русик тебе пошле, шльондру. Життя цікаве.

— Віка, ти що там бурмочеш? — спитала дівчина, котра сиділа за столом в двох кроках.

— Не твоя справа, — огризнулася Віка. — Перебирай свої квіти і мовчи.

— Дурепа, — буркнула сусідка, але більше дивачку не чіпала.

А та сиділа задоволена, як кішка, котра щось заборонене вкрала зі стола і встигла щасливо з’їсти.

На наступний день дива продовжувались.

Віку адресат, котрому вона відправляла лист, заблокував, але після цього вона нарешті слала світитися від щастя. Настільки яскраво, що колеги дивилися на неї з підозрою.

Олені смиканий чоловік вручив літтоп і дуже дякував за можливість для сина. Мовляв, він не підведе і зможе цією можливістю скористатися. А вона, відкривши папку з підписом «Звіт» угукнула і стала задумливою.

Руслан же ледь не вперше самостійно купив квитки, не чіпаючи секретаря. Бо ледь не вперше ці квитки не мали жодного стосунку до його роботи.

А на третій день він швидко просочився між двома парами приблизно однакового віку і однакового настрою. І тих і інших явно щось сильно непокоїло і вони між собою тихо розмовляли, нікого і нічого навкруги не помічаючи.

— І от що будемо робити, — одночасно спитали обидві жінки, не помічаючи цього.

— Спочатку потрібно подивитись, — так же одночасно відповіли чоловіки, після чого пари розійшлись в різні боки і в цей день більше одна одну не зустрічали.