5

Якби Аліна замість того, щоб відразу після роботи життєрадісно поскакати на побачення до свого рудого, причому, як була, без справжнього макіяжу і в робочому одязі, трішки затрималась і пішла подивитись чим займається Руслан, вона б мабуть здивувалась. А може навіть розчарувалась в цьому принцові. Хоча Олена Шепп була впевнена, що вона й так не очаровувалась. Їй скоріше лестила його увага. І вона була достатньо розумна, щоб не надавати цьому надто великого значення.

Іноді з таких стосунків навіть щось варте уваги виростає. Але повільно-повільно, без пристрастей. Зі спробами чогось іншого. А вибір врешті якщо і робиться, то впевнено, бо є з чим порівнювати і розумієш, що то вибір.

Он племінник у Олени був саме такий. Придивлявся, придивлявся і врешті обрав, після чого навиворіт вивернувся, лиш би нікуди не поділася. А Руслан нетерплячий і надто балуваний жіночою увагою. Він би став все прискорювати, причому досить дивними способами.

От як зараз.

— І що ти робиш? — спитала Олена, помилувавшись п’ятьма екранами, котрі розвернув у своєму кабінеті Руслан. На всіх був рудий Денис. На одному навіть в класичному костюмі і з пригладженим волоссям, що йому теж личило, хоча в образі бовдура і блазня він почувався краще. Ось в цьому Олена точно розбиралась.

А іще Денис в костюмі когось нагадував іще сильніше. А кого, вона так і не згадала.

— Хочу знати хто це, — з хлопчачою впертістю сказав Руслан і тут же став пояснювати: — Він не дуже схожий на людину, з котрою варто бути такій дівчині…

— І хто ж він? — спитала Олена, бо точно знала, зараз онук залізе у дуже сумнівні порівняння, підозри і логічні ланцюги. Сам в них заплутається, але все одно буде пояснювати, просто щоб не мовчати. З незнайомими людьми в нього цей номер навіть проходив. Бо їм здавалося, що це саме вони чогось не розуміють, а він знає, про що говорить. Впевнено ж говорить, правильно?

— А, — з явним розчаруванням махнув рукою Руслан. — Якийсь придуркуватий геній з патентами і державними контрактами. Двома. Особистими, не на якусь компанію.

— Хм? — зацікавилась Олена і придивилася до рудого хлопця в костюмі. Згадка патентів щось колихнула в її пам’яті, але не сказати, щоб сильно. Так що, мабуть хтось подібний їй уже зустрічався, але вона не так, щоб дуже часто з ним спілкувалася. — Який цікавий молодий чоловік. Йому ж тридцяти ще нема?

— Нема, — буркнув Руслан, котрому дуже не подобалось, коли хтось в чомусь його перемагав. А отримати особистий державний контракт йому точно не світило. Не тим він займався, щоб взагалі зацікавити хоча б якусь державу, хоча б найменшу і найбіднішу.

— Дуже цікавий молодий чоловік, — повторилась Олена, просто щоб подивитись на реакцію онука і зрозуміти, наскільки далеко він зайшов в своєму бажанні отримати одну руду дівчину.

— Він бовдур! — тут же вибухнув Руслан і помахом руки зім’яв всі екрани. — У нього навіть відмітка в особистому є про неналежну поведінку!

— Побився з кимось, впіймали, — легко пояснила ту відмітку Олена.

Руслан голосно і зневажливо фиркнув.

— І що ж ти будеш робити? — спитала Олена.

— Не знаю, — признався Руслан сумно. — Я не розумію, що їй потрібно.

— Ще скажи, що вона не така, як всі, — посміхнулася Олена.

— Ну…

— От ти бовдур. Ти ж там був. Помітив, як легко він покращив їй настрій? Запропонував саме те, що вона хотіла. Перетворив проблему на свою власну дурість і невдачу.

— Він просто знає про ту каву і котів.

— Я теж знаю про каву і котів. У неї ШІ-помічниця в вигляді кішки по столу скаче. І на каву з автомату вона постійно бурчить. Та це будь-хто знає, хто має очі і вуха. Один ти якось ці її дві пристрасті упустив. А знаєш чому?

— Чому?

— Бо ти знаєш, якою має бути сучасна ідеальна жінка і чомусь впевнений, що всі до того ідеалу пнуться, щоб чоловікам на кшталт мого самовпевненого онука зайвих проблем не робити.

— Та я…

— Сидиш тут і шукаєш уламки біографії рудого хлопця, намагаючись скласти їх докупи і знайти щось таке, чим можна від нього відлякати дівчину. Ну, відлякаєш, думаєш вона з вдячності до тебе кинеться?

Руслан задумався і зітхнув. Може він в жінках і не дуже розбирався, бо з жодною не спілкувався достатньо довго, але чудово розумів, що не всі так вже вдячні тим, хто приносить погані новини.

— Хм, — видихнув, іще подумавши. — А якщо не від мене дізнається?

— Думаю, він достатньо розумний, щоб не залишати можливостей для подібних сюрпризів, — сказала Олена. — Заспокойся. Подумай. Може й додумаєшся до чогось, що дасть тобі якісь шанси.

Руслан знову хмикнув, але сперечатися не став.

Нехай собі думає, вирішила Олена. Прагне і бореться, хоча б з самим собою. А то все в його житті надто просто і зрозуміло. А потім вилазять проблеми, як з тією мстивою дівчиною.

Сюрприз. Ага. Бо один бовдур був впевнений, що знає, як вона буде реагувати на його вибрикеньки. По його розрахунках вона повинна була спочатку гарно страждати, дочекатись вибачень і великодушно пробачити. Бо таке глядачі люблять.

Бовдур.