2

Олена дивилася на Аліну з дивною сумішшю насмішки і розуміння. Наче її думки чула.

— Розумієш, так? — спитала, впіймавши на тому, що Аліна слідкує очима за її онуком.

— А?

— Зазвичай, коли дівчата ним цікавляться, погляд у них ледь не закоханий. Чи закоханий. Як котрій пощастить. Якщо і він зацікавився, то такий радісний, аж дивитися на них соромно. А ти дивишся на нього з сумнівом, хоча він тобі почав подобатись, він це вміє.

— Вміє? — навіщось перепитала Аліна, хоча говорити з Шепп про Руслана їй насправді не хотілося.

— Вміє подобатись, коли цього хоче. Буквально відчуває жінок, котрим потрібна спокійна така інтрижка. На кілька днів, чи кілька місяців час від часу. Рідко помиляється, та й то, тоді, коли вони йому дійсно подобаються і через це іноді в неприємні історії вляпується.

Кітті тихо фиркнула.

А Аліна трішки подумала і вирішила все-таки спитати.

— Ті жінки йому швидко перестають подобатися? Чи ви вважаєте, що мені потрібна швидкоплинна інтрижка?

— Ні те, ні інше. Тобі швидкоплинні інтрижки не потрібні, здається, ти їх переросла, або стикнулась з чимось таки, що зрозуміла, що воно того не варте, не з твоїм характером. Повір, існують жінки, котрим не потрібно щось довге і стабільне. Як і чоловіки. Ще б вони спілкувалися тільки одна з одним і взагалі б проблем не було. Але люди люблять самих себе обманювати. А йому не перестають ті жінки подобатися. Просто мій онук, нажаль, довбень. Або все ще мала дитина, не здатна зрозуміти саму себе. Або вся справа в тому, що його просто навчили до себе не прислухатися, а йти по запланованому маршруту, не відволікаючись. Ідеальний трудоголік, щоб його. А був такою милою дитиною.

— Не перестають подобатись? — знову перепитала Аліна, відчуваючи себе трішки дурепою, причому малолітньою.

— Не перестають. Як з тією кралею, котра влаштувала нам антирекламу у всій її красі. Професіоналка і мститись вміє. Я вже було подумала, що він щось зрозумів, знайшов своє, радіє життю. А він якоюсь моделлю елітних трусів дуже зацікавився. Бо всі нею ж цікавляться, значить йому потрібно те отримати першим. Бо він ж чоловік, переможець і все таке.

— Здається, ви перебільшуєте, — сказала Аліна, а Кітті знову тихо фиркнула.

— Ні краплі. Та я навіть нічого поганого до тієї дівчини з великою дупою не відчуваю. Вона взагалі ні до чого. Може вона ще й в казку про прекрасного принца повірила і вже фату приміряла. Нещасна. Але мій онук довбень. Одну перетворив в вогнедишного дракона.  Друга мабуть плакала тихенько, радісно посміхаючись на публіку. Її потім іще й від депресії лікували, я дізнавалася. А моєму онуку що? Так далеко він не заглядає. Раз не скандалить, то все в порядку, у всіх все добре. І вчити його пізно, та й не можливо. Дорослий ж. Просто живе в своєму чудовому світі, як і більшість людей.

— Так що там з подобалась? Раз перементнувся, то перестала подобатись, — все-таки вилізла Кітті і в вигляду кішки сіла на столі.

— Не перестала. Навіть коли батько на нього кричав, розказавши де бачив його любовні пригоди, не перестала. Але він у нас гордий. І він їй нічого не обіцяв. Вона сама собі щось придумала. Бо дурна. Так що, Аліна, ти йому теж подобаєшся. Дійсно подобаєшся. Але, повір мені старій перечниці, він не перестане грати в ці ігри з одержанням чергового трофею, котрий всім потрібен. І йому дуже щастило в його чудовому світі, що подобаються йому жінки, котрі не вміють і не хочуть пробачати, що для них ті пригоди — публічна ганьба. Натрапить якось на ту, що візьме і пробачить, тоді я подивлюся, що він стане робити. Руслан дуже не любить незрозумілі пролеми.

— Надій на те, що він візьме і заспокоїться нема? — спитала навіщось Аліна, знову заслуживши фирк Кітті.

— Надії завжди є, — кивнула Шепп. — Я ж йому щастя хочу. Хоча, можливо, то я не розумію, яке його щастя має бути. Може до дев’яноста років буде шукати і шукати ті трофеї, змагатися і змагатися, і відчувати собі своє дивне щастя.

Олена похитала головою, а Кітті знову фиркнула.

А Аліна задумалась. Бо якесь чортеня захотіло перевірити, раптом, якщо чесно і відразу сказати Руслану чого від нього очікуєш, він поведеться якось інакше?

Не те, щоб в це дуже вірилось.

Але просто стало цікаво.

— Мабуть я трішки мазохістка, — кивнула самій собі Аліна. — Давайте краще працювати.