6

Після безкоштовного цирку з купанням в фонтані у гостей заходу мабуть зникло бажання і тут працювати і Руслана більше не чіпали зі своїми надважливими справами. Чоловік нарешті розслабився і в ньому прорізалась самоіронія, і вечір враз став цікавішим.

Поки вони стояли на тих сходах, він трішки розповів про окремих людей внизу. Виявилося, пані, котрій зіпсували сукню, шикарнющий фотограф. Прямо від бога. В неї виходить ловити миті і глибокі сенси навіть там, де, здавалося б, їх взагалі бути не може. І при цьому вона трішки неадаптивна, з якимись незначними, але розумовими відмінностями. І на несподіванки вона часто відповідає завмиранням і глибокою задумливістю. Тому сестра й кидається її захищати. І чоловік кидається. Та й колеги. Чудова ж жінка, насправді, котру дуже легко образити.

Аліні навіть соромно стало. Не факт, що якби вона не відійшла, ті дві дивачки не зіпсували б сукню фотографу. Але ж відійшла.

— Я не знала, — пробурмотіла Кітті.

Іще одна пані в сукні кольору перлів, в противагу, виявилася таким стервом. Прямо тобі в квадріті, чи навіть кубі. А іще зміюкою. Мстивою і отруйною.

— Якщо є можливість, з нею краще не розмовляти, — впевнено сказав Руслан. Трішки подумав і задумливо додав: — Я якось заговорив. Ніколи я не був настільки близький до поїздки в Гімалаї на пошуки білого бика мудрості.

— Такий там є? — здивувалась Аліна.

— Поняття не маю. Але вона в мене як вчепилась. Досі не знаю, що їй насправді було потрібно. Може просто знущалась.

Аліна вирішила, що пані, звісно, цікава, але краще дійсно триматися подалі. Не готова вона до подібних пригод, та й де живуть білі бики і чим вони настільки видатні вона не знала. Та й знати не хотіла.

— А он той в окулярах, коли нетверезий, чіпляється до жінок. А потім на суспільних роботах його знімають всілякі любителі висмоктаних з пальця новин. Але він, падлюка, розумний і примудряється використовувати ці свої пригоди в якості реклами. Бабця його терпіти не може.

— А він хто?

— Голова дизайнерського цеху.

— Не дому?

— Галація — це цех з дружнім колективом, а не дім з сім’єю, котра мріє про розподіл спадку старого діда, — явно передражнив когось Руслан.

— Галація?

— А, то для підлітків і вилизаних неформалів. Знаєш, є такі любителі протесту навіть в дуже небідних сім’ях. Намагаються кудись влитися і у щось вступити, головне, щоб батькам не подобалось. А тут цей. З одягом потрібних фасонів, тільки гарантованою якістю, аксесуарами, індивідуальними образами… якось одного такого дурника навіть викрали. А цей тип знову перетворив скандал в рекламу. На нього навіть в суд подавали. І досі ходять чутки, що це він те викрадення організував.

— Угу, — задумливо сказала Аліна. Це ж треба, скільки цікавого. — Руслан, можеш мені список таких цікавих особистостей скласти? Буду вивчати.

— Ларису попрошу, в неї заготовки точно є, вона дівчатам на різні заходи скидає небезпечних завжди.

— Ларису?

— Моя особиста організаторка. У неї є все.

Прозвучало з такою гордістю, наче Руслан сам ту організаторку виростив. Чи викрав на піратській планеті в глибокому космосі. Аліна приснула і ледь не розсміялась. І, мабуть, привернула цим увагу. Бо до неї підлетів мілкий дрон-комаха і на кілька секунд завис ледь не перед обличчям.

— Угу, тепер я теж трішки знаменитість, — пробурмотіла Аліна, згадавши, що підписувала згоду на часткову зйомку.

А аукціон був нецікавий. Зовсім не те, що зазвичай показують в фільмах. Ніяких тобі загадкових знаків і боротьби за рарітетний браслет, котрий однаково прекрасний вигляд буде мати на ручках дружин мафіозі і заступника президента.

Ведучий був життєрадісний і крикливий. І нагадував ведучого з весілля якихось кринжових знамениттостей. Такі ж недоречні жарти на грані допустимого в пристойному товаристві. Лоти він рекламував на смак Аліни дивно. Але Руслан був впевнений, що це тільки тому, що дрони літають, а глядачам потрібно шоу.

Трішки цікавіше стало, коли виставили блискучу жабу з монетою в роті. Цій жабі виявилося майже триста років. Вона була досить огидна, так що навряд власникам було так вже важко з нею розлучитися. Але ж рарітет, просто так не викинеш, а тут аукціон на потреби соціальних шкіл.

На подив Аліни, за жабу розгорілася ціла битва. В якийсь момент вона навіть стала вболівати за жінку, котра експресивно розмахувала руками, бо була низенька і мабуть вважала, що якщо просто підніме одну, ніхто цього не помітить.

Але в цілому, да. Аліна була кращої думки про подібні вечори.

А потім іще в ресторан всіх запросили.

Ну, хоч Руслан розповів іще про кількох дуже вже видатних особистостей. Та й в цілому поводився, як жива людина. І Аліні він майже подобався. Всього якоїсь незрозумілої дещиці не вистачало.

— Можна запросити тебе на побачення? — спитав Руслан через дві години, везучи її додому.

— Мабуть ні.

— Чому?

— Для першого побачення, після котрого можна піти і забути про людину, вже запізно. Для веселого службового роману я надто серйозно ставлюся до Олени і цієї роботи. Для чогось серйозного… — Аліна на нього подивилася і чесно призналася: — Навіть не знаю, наче чогось не вистачає, щоб ризикнути і спробувати.

— Це ти мене просто не знаєш. Я ж чудовий.

— Ага, не знаю, — погодилась дівчина.

— Я тебе з собою познайомлю.

— Хочеш серйозного? — спитала вона.

— Хочу, щоб ти зі мною познайомилась, — посміхнувся він. — А я познайомлюся з тобою.

І це, на диво, була правильна відповідь.