5

Чесно, Аліна була кращої думки про «вищий світ», навіть якщо це дизайнери, художники, рекламисти і інші причетні.

І, ні, службу безпеки викликали. Або ті охоронці самі прибігли рознімати ненормальних дівчат. Але ж всі інші замість того, щоб здалеку засуджувати поглядом, намагалися підійти поближче і роздивитися те диво-видовище у всіх подробицях.

Сама Аліна піднялась на сходи і спостерігала звідти, бо їй було цікаво чим воно закінчиться. Пані в зіпсованій сукні досить довго зображала статую і взагалі не рухалась. Мов їй на голову небо впало і вона перетворилася в соляний стовп. Потім підбігла дівчина в уніформі з рожевим комірцем і сумкою набитою серветками і очищувачами. Вона взяла пані під руку і кудись повела. А юні амазонки залишились виясняти свої загадкові стосунки. Причому білявки були агресивні і дурні. А їх темненька супротивниця явно займалася якимось видом боротьби, зналась на тактиці бою і зберігала спокій.

Та вона навіть туфлі на підборах встигла зняти. І постійно гарно так відступала. А ті дві розпатлані феї одна іншій заважали і фактично самі то падали, то у щось влазили і закінчився їх нелегкий шлях в одному з тих фонтанів, на котрому були зведені шматки віртуальної частини декору.

— Це чим вони там займаються? — здивовано спитав Руслан, котрий з’явився якраз тоді, коли все закінчилось. Темненька дівчина-підліток гордо задерла носа і пішла шукати свої туфлі (теж мабуть в душі Попелюшка, Ден би точно сміявся), а блондинок охоронці виловлювали з фонтану.

— Дівчата побилися. Схоже, чиюсь старшу сестру образили, обливши їй сукню якоюсь гидотою. А молодша виявилася бойовою і загнала агресивних дівчат в воду, щоб до тями прийшли, не інакше, — пояснила Аліна, за що отримала гарний бокал з чимось зелененьким.

— Мохіто, безалкогольний, я на барі взяв, — пояснив Руслан. — А то в те, що на столах, а іноді навіть на тацях офіціантів деякі гумористи постійно щось підсипають. Саме в напої.

Аліна подивилася на нього, як на ідіота. Він раніше сказати не міг?

— Якось не подумав, що ти не знаєш, — признався чоловік. — Звик, що всі мої знайомі знають.

— Який чудовий захід, — пробурмотіла Аліна. — Сподіваюся на аукціоні лоти не підміняють фальшивками, котрі вистрілюють фарбою, чи ще щось?

— Хто знає? — філософськи озвався Руслан.

— Хм?

— У організаторів такі дивні ідеї бувають. Якось посеред залу стояв басейн з мильною піною і там боролися чоловіки в шкірі і масках. Таке дивне видовище було.

Аліна уявила і несподівано для себе зрозуміла, що з задоволенням би на те видовище подивилась. Це точно було б цікавіше, ніж споглядання білявок.

Білявок нарешті дістали з фонтану, хоча вони з усіх сил противились своєму щастю і не хотіли рятуватись. Мабуть водичка їх дійсно привела до тями і тепер вони розуміли наскільки зганьбилися. А Руслан придивився і впізнав тих русалок.

— Оце так, — сказав здивовано.

— Хм?

— Молодша — сестра одного мого приятеля. Ми з ним часто спілкуємося. Старша — її подруга.

— Ага, ну це ж класика, — сказала Аліна. — Молодша сестра закохується в кращого друга свого брата. А він її не помічає і все таке. А вона потім як виросте і він як прозріє.

Руслан здивовано на неї подивився і невпевнено пробурмотів:

— Та вона ж дурна, як кілька. Там вся сім’я розшукує зараз старшоосвітню школу, котру вона потягне і в котру відправити дівчину з такої сім’ї не соромно.

— Ага, значить дівчина образиться на всіх. Від образи в ній проріжуться надзвичайні таланти… чи вона нарешті вирішить, взятися за голову і виявить, що вчитися не так складно, як їй здавалося. Або в неї в голові знайдуть гидкого черв’яка, котрий їй все життя заважав… ну, чи тарганів, як пощастить. Суперсучасний робот-хірург і його напарник людина-налаштувальник ту гидоту з голови дівчини витягнуть і вона виявиться генієм.

— Нажаль, навряд. Її вже перевіряли. І на черв’яків, і навіть на прокляття, і на те, чи не наврочили — її бабуся у все це вірить і навіть школу відьом відкрила, чи щось таке.

— Ага, так це сімейне, — зрозуміла Аліна. — І дівчина не пропаде, знайде своє щастя в житті, може ще й тебе приворожить.

— Сподіваюсь, що ні.

Руслан похитав головою. А дівчат внизу накрили пледами і кудись повели. Можливо до психологів, бо постраждали, бідненькі.

А іще Аліна впіймала себе на думці, що з Денисом би ця бесіда вийшла цікавішою. Він би не впустив шанс придумати цілу історію, в котрій благородна, вдячна роботу-хірургу діва рятує галактику від гіганського пульсара. Чи ще щось.

— Руслан.

— А? — відізвався він розсіяно, бо видивився внизу когось дуже цікавого і мабуть корисного.

— Тебе вчили в дитинстві стримувати фантазію і зосереджуватися на фактах і цілях?

— Ум? А, в школі потім вчили. Не відволікатись, не витрачати час, ігнорувати неважливе.

— Ага. Мене на курсах спеціальних вчили. Через них в тому числі я потім математику покинути не могла, хоча вона зовсім не моє. Мені в математиці було нудно, навіть депресію сама в себе запідозрила. Потім важко було дозволити собі знову, хм… бачити світ інакшим і більшим.

Говорити про те, що Денис теж приклав зусилля, щоб висмикнути її з того стану часткової сліпоти вона не стала.

— Так це ж непогано, — сказав Руслан і посміхнувся. — Хоча баба Олена постійно лаялась з мамою через ту школу, в мене все простіше і бистріше виходити почало.

Аліна кивнула. Хто його знає. Може для нього подібна самодресура дійсно була потрібна. А от їй виявилася взагалі зайва.

PS: Сьогодні знижка на книгу "Алері. Спадкоємиця Бурі"