8

І що сталося далі?

А далі сталися квіти. Прямо як в романтичній комендії. Ну, чи мелодрамі, хоча за мелодрами Аліна впевнена не була, вона їх не дуже любила і дивилася вкрай рідко.

Квіти були звичайно ж трояндами. На довгих стеблах, кожне з котрих прикрасили мерехтливим папером. З обрізаними колючками. І з білими стрічками в контраст темним бутонам.

Аліна як побачила цю красу на власному столі, так і завмерла, як той ховрах біля нірки. Не від захвату завмерла. А через те, що якась падлюка, поки вона бігала особисто пояснювати одній особистості, переповненій сумнівами і драмою, чому все потрібно робити вчасно, зсунула макети і розпечатані на фіз-плівках ескізи, і поклала на звільнене місце кошик з букетом. А в Аліни все було розставлене за пріоритетом, окремо стояло сумнівне, ще й з кольоровими помітками, щоб не копатися в списках. Спеціально ж розставляла на кутах затискачі, щоб повернутися і відразу дороблювати, нічого не згадуючи. Знала, як та особистість вміє виносити мізки, і що після розмови з нею можна й саму себе забути. А хтось прийшов, все зсунув, кілька затискачів взагалі упустив на підлогу, і втулив букет.

— Придурок, — видихнула Аліна і пішла до троянд.

Хто це зробив, принаймні послав кур’єра зробити, дівчина здогадувалась і так. А коли побачила, зо пелюстки квітів з майже чорною облямівкою, останні сумніви розтанули.

— Самовпевнений придурок.

Букет був здоровенний. Більше тридцяти цих клятих троянд точно. Пахли вони солодко і нав’язливи. Принаймні так здалося злій Аліні, котрій тепер доведеться вишукувути, що ж і наскільки їй не сподобалося, бо більшість вона навіть не надиктували, бо то довго, а білий затискач відразу говорив — дивись на фон, наприклад. Причому лежав він на потрібному місці.

Прискорила перевірку, називається. Вирішила витрачати час на документування тільки після того, як остаточно у всьому впевниться і саму себе перевірить. А тепер четверть проробленої роботи точно не на тому місці плівки, де мала бути і це не враховуючи ті, що впали і взагалі невідомо звідки.

— Потрібко купити ті різнокольорові зірочки, котрі діти на рюкзаки ліплять. Як там? Познач свій настрій, щоб друзі бачили. Ля-ля-ля.

А вона сподівалася, що вчасно обідати піде.

— От як можна бути таким придурком? — спитала Аліна в троянд, спускаючи їх на підлогу.

А що іще з ними робити? Що взагалі з ними робити? Вони важкі! Перти цю радість додому? Ага, враховуючи, що вона знову жила в крихітній кімнатці, в котрій навіть шафи не було і одяг висів на розкладних стійках. Не тому жила, що не вистачало грошей, просто не встигла знайти щось краще і достатньо близько. Навіть Кітті досі не знайшла, хоча фоном постійно моніторила пропозиції.

— Ага, відчуй себе вантажником дорогоцінник вантажів, котрі не можна довірити механіці, донеси додому гидоту, котра по дорозі не перестане смердіти чиїмось солодким життям, а потім спіткайся, поки вони не помруть. А вони ж мабуть іще й стійкі і живучі. От що за придурок? Він знущається, чи взагалі не думає, що робить? Угу, жінки ж всі абсолютно однакові. Йому видали інструкції, котрі годяться для кожної, і він діє за вичитаним там.

Аліна, котра під бурмотіння намагалася навести на столі лад і повернути все, яке було, завмерла. Бо згадала комедію, котру дивилася недавно. Третім пунктом після кейку з дурним надписом і здоровенного букету лілій там йшов квартет, котрий співав улюблену пісню дівчини вранці під вікном. Тій дівчині, правда, пощастило і вікна вони передумали. А ось їй пощастить навряд. І в цього придурка достатньо грошей, щоб найняти літаючу платформу, котра підніме співаків на сімнадцятий поверх.

— Він не посміє. Його ж оштрафують за суспільний… за щось суспільне. Хоча що йому ті штрафи?

Аліна зітхнула і сіла, дуже-дуже жалкуючи, що не здогадалась сфотографувати стіл перед виходом.

— Кітті, ти не запам’ятала як воно все лежало?

— Лівий бік, інше частково. Інше ти рукою постійно загороджувала, а я спеціально не висовувалась, — відізвалась кішка.

— У-у-у-у… ну хоч щось.

— Підключитись до камер? — спитала бадьоро.

— Ти можеш?

— Непомітно не вийде, але я кину попередження і пояснення, і нікуди окрім потрібного лізти не буду. Я подивилася в регламенті, це не заборонено, хоча й привертає увагу і обов’язково перевіряють.

— Та нехай. Я ж з цими плівками півдня сиділа. Я їсти хочу, а мені починати все заново. Нагадай купити ті наліпки-зірочки, котрі легко знімаються і заміняються. І результати постійно фіксуй. Бо наступного разу якийсь придурок може взагалі все викинути, бо воно буде заважати йому нанести на стіл якийсь дебільний малюнок. Чоловіки ідіоти! — Аліна аж голос підвищила і пораділа, що є власницею кабінету, хоч і перед кабінетом Олени. А то б точно стали оглядатися сусідки і крутити пальцями біля скроні. — Ідіоти.

— Окрім Дениса, — не забула про рекламу найкращого чоловіка Кітті.