6

— Так… — Олена несподівано перервала дуже цікаву розповідь про те, як колись налаштовували хвильову передачу зміни кольорів з денних на нічні. Офлайновий вірт-дизайн тоді був у глибокій дупі і думати доводилось багато.

Дивилася вона не на Аліну, котра на мить запідозрила, що примудрилася на ходу зробити щось сильно не так. Дивилася вона на щось попереду. Примружившись, як кицька, котра товстеньку пташку за вікном побачила.

Аліна відірвалася від вчительки і теж подивилася.

Чоловік. Молодий і привабливий. В ідеальному на вигляд діловому костюмі. Занадто ідеальному, щоб бути якимось менеджером по чомусь там, чи чиїмось восьмим помічником, або тимчасовою заміною. В цього чоловіка взагалі все було ідеальне. Починаючи від зачіски і закінчуючи класичного вигляду туфлями. Для повноти образу йому тільки металевої планшетної дошки не вистачало. Одна секретарка сміялася, що такі серед чоловіків ввійшли в моду, бо ними дуже зручно бити один одного по пиках.

— Бабуся! — розцвів чарівною посмішкою цей чоловік і прискорив крок, трішки розвівши руки, мов збирався Шепп обійняти.

Аліна покосилася на неї і зрозуміла, що якщо він спробує, дуже про це пошкодує. Погляд у вчительки вже був як у голодної кішки, котра побачила ту саму пташечку. І жодні перепони її не зупинять.

— Що знову наробив твій приятель? — спитала, коли він майже дійшов.

— Та нічого. Просто давно тебе не бачив. Аврал, сам себе майже не бачу, а тут хоч хтось рідний.

Шепп подивилася на нього з таким сумнівом, мов на дев’яносто дев’ять відсотків була впевнена, що хтось надів маску онука і тепер її тут розважає.

— Голова майже не варе, — з великим оптимізмом продовжив розповідь чоловік і кинув зацікавлений погляд на Аліну. — А хто твоя мила супутниця?

— Ах, ти, серцеїд доморощений, — ледь не зашипіла Олена і стукнула онука по руці сумочкою. — А-ну, геть звідси! Аврал в тебе! Щоб духу поряд з моєю помічницею не було.

— Ей? — явно здивувався чоловік, але відступив на півкроку.

— Скільки жінок через тебе звільнилось, га?!

— А я тут до чого? Я жодну пальцем не чіпав, те, що вони щось собі придумали…

— А ту володарку двадцятимільйонного каналу, теж не чіпав?! Через котру в нас купа проблем виникла! Ах, да, ти ж її чіпав не пальцем. Геть звідси!

— Це давно було і я більше ніколи…

Подивився винувато він чомусь саме на Аліну і отримав іще один удар сумочкою, на цей раз в бік.

— Тобі не можна хвилюватися, — спробував говорити заспокійливо.

— Ось і не хвилюй мене! Тримайся подалі від Аліни!

— Аліни? — перепитав і заусміхався.

— Вона не для тебе! — припечатала Шепп. — Іди, повештайся по своїх улюблених барах. Там дівчатам якраз потрібно щось таке на деякий час.

— Чому це не для мене? Чудова на вигляд дівчина.

— Ти на вигляд теж чудовий, — зневажливо фиркнула жінка і рішуче ступила до онука. — Скільки ти там найдовше зустрічався з жінкою? Неділі три? З тією самою, з каналом. Яка цікава дівчина… — явно передразнила. — Ніколи таких не зустрічав! А потім, задер хвоста і до тієї з дупою великою. Та ще й під камери. Іди звідси, мені хвилюватися не можна!

— Бабусю, ти себе дивно поводиш, — розгублено заявив чоловік і знову отримав сумкою.

— Геть звідси, чоловік-шльондра! Я вже стільки зусиль витратила, що не дозволю тобі все звести на нівець. Киш!

Трішки далі по колидору відчинилися двері і звідти визирнули дві зацікавлені дівчини.

Чоловік зовсім знітився, пробурмотів про неадекватну реакцію і, здається, старечий маразм. Попрощався з Аліною і пішов собі.

А Шепп проводжала його таким поглядом, наче намагалась діру в спині просвердлити.

— Онук, — видихнула, коли він повернув за ріг.

— Хм? — відізвалася Аліна.

— Середньо невдалий онук, — уточнила тихо, мабуть, щоб ті зацікавлені не розчули. — Все б нічого. Розумний, працьовитий, цілеспрямований. Але поводиться досі, як хлопчисько, у котрого життя вічне. Тримайся від нього подалі, — сказала Аліні серйозно. — Він геть нічого не розуміє ні в жінках, ні в самому собі. Поверхневий, як та блискітка на воді. Тому з нього художника й не вийшло. Не було що вкласти в картини, ось і не зміг.

Вона зітхнула, потрусила сумочкою, сунула її під пахву і махнула рукою.

Пішли, мовляв, поки звідкись іще один онук не виліз.

Вони, судячи з виразу її обличчя, всі зі своїми сюрпризами. Тому й характер в неї не дуже.