6

— Здається, мені дали хабаря, — вирішила дівчина через два дні.

Бо Кітті була права. Аліну або виділили, або відділили. А щоб вона не розбиралася, що саме з нею зробили і за що насправді всі новачки дружно її зненавиділи, всучили цікавеньке. Причому так, щоб відмовитись не було шансів. Просто поставили перед фактом.

— Навіть не думала, що це так важно насправді, — ділилась вона з Кітті ввечері.

На перший погляд, просто куточок розваг для дітей. З улюбленими героями, гарненькими батутами, лабіринтами і гірками, в загородці, щоб діти не порозбігалися, поки дорослі відпочивають від них за столами поряд. А насправді треба стільки всього врахувати.

І кути, до котрих дитині не повинно хотітися підходити. І огорожа, по котрій дітям не можна лазити, навіть якщо впадеш, максимум, на столик до власних батьків. І місця в лабіринті, куди можна старшим дітям і неможна комусь молодшому, так що потрібно розділити, заховати. А іще все має бути гарним, причому і для дітей і для дорослих. І функціональне.

Аліна в перший день зарилась в бібліотеку, навіть пообідати забула і дуже здивувалася, коли її стали виганяти додому.

На другий подумала, виловила Нінель, примудрилася приперти її до стіни і попросити допомоги, науки і якихось пояснень. І якщо з першим і другим ще було туди-сюди, то з третім взагалі не зрослось. Пояснення були на кшталт — а що тобі не подобається, га?

— І що ми маємо? — спитала Аліна обідаючи на четвертий день сама за столом. Ніхто з новачків не лише за цей сіл разом з нею не сів, всі постаралися сісти якомога далі. — А маємо ми якусь дурню. А іще я нарешті почуваюся не Попелюшкою, а мачушиною дочкою.

Мабуть розповіді про її інтимне життя росли і ширились.

При цьому, враховуючи, де це все відбувається, начальство про це не могло не знати. А подібні речі, по ідеї, мають давити в зародку, бо люди не справою будуть займатися, а інтригами, плітками і іншим цікавеньким.

А іще Аліна виявила дві цікаві речі.

Перша — відсутність шляхів, по котрих можна поскаржитися на всіх тих любителів пліток. А цього не могло бути. В компанії з репутацією Мількорна навряд би до подібних скарг дійшло, бо на здоров’я в колективі натякнули б відразу, може навіть за допомогою штрафів. Але можливість мала бути. А її не було.

Друге — Аліна виявила, що її цікава робота нікому насправді не потрібна. Майже випадково прослідкувала шлях її отримання і наштовхнулася на пустоту. Ні тобі конкретного замовника. Ні того, кому потрібен результат в самому Мількорні.

— Дурня якась, правда, Кітті.

Аліні потрібно було з кимось порадитись. Бо щось воно їй знову не подобалось. Мабуть доза ендорфінів, котрі виплеснулись в кров після отримання «чудової роботи» остаточно себе вичерпала. І місце для дітей майже нічого в цьому не змінило.

На п’ятий день хтось вилив на її стілець сироп і замаскував це діло офлайновою ілюзією. Так що на випадковість воно не тягнуло аж ніяк. Аліну попередила Кітті, так що гарно в те всістися вона не встигла. Але сам факт.

Дівчина хмикнула, викликала очистку і пішла до пальми з кавоавтоматом. Їй потрібно було подумати і порадитись.

Думалось так собі, навіть кава здавалася не особливо смачною. А порадитись окрім Кітті виявилося ні з ким. Бо Денис не відповідав на виклик. А його особисті взагалі були заблоковані. Та ще й з якимись ідіотськими вибаченнями і поясненням, що йому зараз не до того. Зайнятий мабуть дуже сильно.

— От зараза.

Аліна ще трохи посиділа, подумала і зрозуміла, що якщо вже речі псують, а реакції нема ніякої, то ніхто нічого спиняти й не збирається.

— Наче хочуть подивитись як далеко воно зайде і як швидко, — пробурмотіла, згадавши книжку, в котрій співробітника-ізгоя врешті виштовхали в вікно і всім колективом робили вигляд, що сам випав, а може й вискочив.

Захотілося розвернутися і втекти з цього чудового місця. А іще захотілося написати чесний відгук про роботу. З доказами.

Хоча навіщо писати, коли можна відразу скаржитися… та багато кому можна поскаржитися. І тоді предоставлені докази точно не закопають під купою протиріч і невпевненостей.

— Кітті, ти все фіксуєш?

— Так. На зовнішніх серверах під захистом. На даний момент в семи місцях. Збільшити кількість?

— А збільш і мені не кажи наскільки. Але щоб їх було багато-багато і жоден козел в випадку чого не був упевнений, що знайшов все.

— Зрозуміла. Кидаю через тінь, так я сама не буду знати, скільки долетіло.

Аліна аж хіхікнула. Це ж треба, яка Кітті творча особистість. І дитяча гра в «заховай щось цікавеньке» виявляється зовсім не марна штука.

— От тепер нехай спробують мені розказати, що все гаразд.

А іще Аліна трішки образилась на Дениса. От куди він подівся, коли потрібен? Хотілося просто з ним поговорити. А він зник, та ще й заблокувався.

— Мабуть у нього надважливі справи, — фиркнула, дійшовши до дверей і натиснувши на ручку.

А за дверима виявилася Неллі. І з обличчям у неї було щось явно не те. Дивний якийсь вираз. Невпевнений.