5

Є така штука, котру одна дівчина, хороша знайома, майже подруга (як зараз розуміла Аліна, подругою вона не стала тому, що сама Аліна цього не допустила) ще на першому курсі старшоосвітньої мистецької школи називала «законом простих чисел». До справжньої теореми з арифметики вона відношення не мала. Ну, хіба що була тим простим, цеглинкою світобудови, котра не ділиться на складові.

Наголошувала ця штука на тому, що як тільки ти виділишся і привернеш увагу когось вартого уваги всіх інших, хтось неодмінно спробує тебе попустити, так, чи інакше. Зробити меншим, нижчим і винуватим.

Та майже подруга була яскравою і самовпевненою. Вона легко витримувала подібні удари, била по зубах у відповідь і йшла собі далі сяючи. Аліна так не вміла. Вона йшла, як по мінному полі. З одного боку дуже хотіла отримати хоча б частину того сяйва, тому й ризикнула розкидати резюме туди, де б, здавалося, шансів не було. З іншого, привертати до себе зайву увагу вона дуже не хотіла. Бо підозрювала, що не зможе протиставити нічого тому, хто спробує збити її з уявного п’єдесталу.

А тут раптом на тобі. І нічого ж такого не хотіла. Взагалі вирішила трішки на цю роботу забити. Уже підшукувала іншу. Підозрювала, що зіпсувала стосунки з якимось начальством, яким саме, виясняти було ліньки, краще полежати на пляжі, спостерігаючи за хвилями. А хтось подумав, що Аліна надумала сяяти і відразу ж став кидатися багнюкою, щоб применшити те світло.

— Шльондра.

І відразу тихе хихикання.

Ага, в жіночому туалеті, коло дзеркал, вона окремо, четверо дівчат окремо, шепочуться і начебто не про неї. Але в дзеркалі видно зацікавлені погляди.

Хто підвищив голос, щоб вона почула це слово, Аліна поняття не мала. Але їй стало цікаво, з чого б раптом? І причин, окрім появи Нінель з якимось незнайомцем і тієї дивної розмови, здається, не було.

Аліна загадково посміхнулася своєму відображенню.

— Думає, що воно їй дійсно допоможе, — знову хтось з дівчат підвищив голос.

Аліна проігнорувала. Може то вона про свою двоюрідну сестру, котра за мільярдера заміж зібралася. Поправила зачіску, скосила очі помилувавшись власним профілем і пішла собі, спокійно, спина пряма, плечі ледь відхилені назад.

За спиною щось іще говорили, але Аліна вже не розчула.

— Кітті, це вони з чого раптом? — спитала, коли двері за нею закрились, відсікаючи дівчат, котрі намагалися пропалити поглядами, судячи з неприємних відчуттів.

— Аналізую, — відізвалась помічниця. — Мабуть щось сталося, поки ти милувалася морем, вирішивши запізнитись.

— Мабуть, — погодилась Аліна.

І що могло статися? Той незнайомець приперся в їх тісний колективчик початківців з шикарним букетом і обручкою в кармані? Ото було б весело.

Аліна зорієнтувалась по маячкам. Тісний колективчик тісно сидів в «кімнаті нарад». Неллі там зазвичай щось пояснювала. Один раз вони весело накидували ідеї на задану тему. А найчастіше там відпочивали, бо в кутку стояла зелена пальма, в іншому кавовий автомат і можна було вийти на маленький балкончик, впевнитися, що надворі все ще день і навіть світить сонце.

Перед дверима Аліна на мить завмерла, бо раптово захотілося постукати і зайти з винуватим виглядом. Як школярка, котра мало того, що запізнилася, так іще й накоїти щось по дорозі встигла. Довелося глибоко вдихнути, різко видихнути і начепити на обличчя легку, мрійливу посмішку.

Колектив, побачивши свою майже відколоту частину відреагував по різному. Одні увіп’ялися очима так, наче вона спустилася до них на парашуті в сріблястому купальнику і з короною на голові. Іншим справи до неї не було, так, подивилися, хто прийшов і тут же забули.

Аліна привіталася і пішла до кавового автомата, там якраз нікого не було.

— Кітті?

— В спільному чаті тобі видали персональне завдання, — здивовано сказала кішка. — Якась дивна в них реакція на твої дії… хоча, ця реакція і твої дії по часу паралельні. Так що реакція скоріше на ту розмову.

— Дурня якась, — пробурмотіла Аліна, вибираючи каву.

Зате стало зрозуміло, чому «шльондра». Бо вони ж такі всі талановиті і прекрасні. А тут з’являється якийсь чоловік (потрібно нарешті дізнатися хто він такий, бо ті дівчата мабуть знають), говорить два слова, а потім раптом «раз» і персональне завдання. Як же тут отрутою не плюнути?

— Кітті, хоч що за завдання?

— Аналіз, підготовка і варіанти. За подробицями зайти в виділену.

— Щось я в цьому житті не розумію, — признала Аліна.

Так же не буває, правильно? Це тільки в фільмах про непереможних професіоналів, котрі силою волі пробивають собі шлях з самого низу на самий верх всього за півроку, хтось починає боятися, що незрозумілий новачок звільниться і засипає його грошима, завданнями і особистими кабінетами. А насправді просто не подовжують контракт, якщо він взагалі є. А тут на тобі, дала зрозуміти, що робота вже не цікава, натякнула чому, зранку взагалі поїхала на хвилі дивитися, нарешті добрела до роботи разом зі своїм запізненням, а тебе завдання чекає. Дивина, та й годі.

І навіть якусь, хм, романтичну історію придумати вже встигли.

Аліна відпила каву, поклала стаканчик на кавоавтомат і відкрила робочу вкладку. Треба ж дізнатися, що то за завдання.