2

В якусь мить, як Аліна і думала, ейфорія, котра наповнювала всю її сутність рожевою блискучою ватою і змушувала відчувати себе розумною, прекрасною і навіть найчудовішою непереможною принцесою вірт-дизайну, потроху стала розвіюватися. Бо всі ті речі, котрі здавалися чудовими, ставали звичайними і звичними. І деякі речі почали сприйматися трішки інакше, через що полізли питання.

Іще через деякий час Аліна раптом зрозуміла, що подібні питання їй задавав Денис. Не намагаючись в чомусь переконати, чи від чогось вберегти. Навіть не просив задуматись. Просто питав, мабуть знаючи, що пройде деякий час і вона про них згадає. Хоча б про одне згадає, а воно витягне на світ і інші.

— Неллі Різма, — пробурмотіла Аліна, сидячи в своїй кімнаті іграшкового будиночка, в котрі поселяє новачків компанія.

За весь цей час вона всього два рази їздила до такого близького моря. Точніше, один раз поїхала, на велосипеді, ще в самому початку, коли не встигла приступити до нової чудової роботи. А на другий раз ходила з Денисом, практично повисаючи на його руці, а в голові крутився образ мушлі з чорною перлиною.

— Я була впевнена, що зможу ходити на море, — сказала Аліна і пішла робити каву. В звичайній кавоварці, котрі привіз Денис, хоча можна було замовляти собі каву, бо прямо в будинку її робила якась система і привозив спеціальний робот.

В той раз, коли Денис відвів її до моря, розмова якось собі йшла, йшла і повернула до систем психологічного контролю. Навіщо воно було потрібне Денису, вона не дуже зрозуміла, хоча він говорив про статтю щось.

— Як вправити мізки зачарованій Попелюшці? Потрошки капати їй на ті мізки дивними розмовами, змушувати підсвідомість аналізувати, не інакше.

Існує три виділених системи контролю, котрі не попадають під юридичні заборони. Всі три і не можуть потрапити туди, бо ними фактично користуються батьки малолітніх дітей. І всі три дуже не рекомендується застосовувати до підлітків, бо вони почнуть чинити супротив своєму визначеному щастю і будуть проблеми.

— Дати все, що потрібно, визначити направлення, зацікавивши тим направленням, хвалити і винагороджувати, не лаяти, а потім, через час спокійно пояснювати, залишати якомога менше вільного часу. Але в дітей той час відбирають іграми, допомогою батькам, походами до друзів і соц-заклади, де намагаються привчити правильно співіснувати з тим соціумом. І тоді ті дітки не лізуть, куди не треба, в них не вистачає часу на пошуки чогось, про що їм і знати не потрібно і так далі і тому подібне.

Аліна відпила приготовану каву, нестандартну, з легкою кислинкою і карамельним присмаком. Посміхнулася.

— А дійсно схоже. А іще, схоже, погано воно спрацбовує тільки на підлітках. А дорослі люди знову ловляться в цю м’яку пастку.

Вона нахмурилась, подивилася на своє відображення в шибці, на котру наклала дзеркальну поверхню. Дівчина, як дівчина. В веснянках. З адаптаційними проблемами в школі. Зовсім недавно дуже невпевнена. Та й взагалі.

— Цікаво, а як саме вони відбирають кандидатів на стажування? Поверхневий доступ до біографій у них точно є.

Думки були так собі. Вони псували настрій і виставляли Аліну тією ще дурепою. Але бути дурепою вона з деякого часу вже не боялася. Мабуть з тієї миті, коли Денис впевнено натягнув сріблясті туфлі і став дефілювати по кабінету колишнього її начальства. І плювати йому було, що хтось вважає його тим іще диваком.

А супротив признанню своєї неідеальності, тоді, коли тебе старанно запевняють у зворотному, теж дієвий гачок. Це вона пам’ятала ще з курсу основ психології.

На цю мить Аліна вже помітила, що постійно переробляє. Що фактично виконує роботу аналітика. Що в неї навіть чітко визначених посадових обов’язків нема. Що Неллі просто закидає групу початківців чимось цікавеньким. Точніше, вона спочатку запевняє, що воно цікавеньке, вкидає пропозицію позмагатися, обіцяє щось невизначене переможцю. І так по колу.

А потім вони їдуть додому, а там знову всі свої, котрі варяться в тому ж супчику. І дивні питання з натяками задає тільки Денис. Та й той не ризикує сказати чітко і прямо:

— Аліна, ти дурепа, тебе використовують, як лабораторного щурика і економлять на фокусних групах.

Аліна помила чашку, підійшла до вікна.

— Може я себе накручую, звичайно. Може в мене просто настрій не дуже, не люблю дощ, але.

Вона трішки подумала, погладила літтоп і попросила:

— Кітті, відслідковуй і аналізуй, дуже цікаво, що вийде.

— Що аналізувати? — сонно відізвався девайс.

— Все підряд. Хочу подивитися на неупереджений, безнапрямковий аналіз. Може я себе накручую. А може мене використовують і дресують. Недарма у Мількорна всі такі вірні. Ще й вибирають найвірніших. Ні, я знала, що не буває ідеальних місць роботи. Але…