Частина 2

Попелюшка збирається в палац

— Що ти про це думаєш, Кетті? — спитала Аліна, дивлячись в розтягнутий над столом голо-екран, котрий майже повністю займала чорна кішка з короткою, гладенькою шерстю і зеленими очима.

— А що я можу про це думати? Який би вибір ти не зробила, це буде твій вибір. І він в жодному разі не буде ідеальним, — промуркотіла кішка. Потягнулася, стала на задні лапи і перетворилася в копію Аліни, тільки брюнетку.

— Не філософствуй. Постійний контракт мені тут не дають. Пропонують черговий на півроку, а це фактично подовження випробного терміну, під час котрого ні про підвищення зарплатні краще не говорити. Ні про небажання працювати в одній команді з ідіотом-Антоном. Та цей придурок не намагається зі мною загравати в своїй гидотній манері тільки тому, що Дениса боїться.

— В Мількорні теж постійний не пропонують, — нагадала Кетті.

— Але згадка Мількорна в резюме значно повисить мої шанси отримати іншу цікаву пропозицію.

— Що є, то є. Значить, ти зробила вибір?

— Сама знаєш, що ні! Терпіти не можу невизначеність, — роздратовано сказала Аліна і опершись на стіл ліктями, нахилилася до екрана. Хоча насправді те не мало значення. Кетті ж знаходилась не там, вона була в літтопі, і в браслеті зчитувача, і в сережці, котра допомагала економити час на макіяжі — простіше і скоріше накласти офлайнову картинку і начхати, що в деяких місцях те відключати доводиться. За останній рік впевненість у власній зовнішності у Аліни підросла втроє, якщо не більше. Бо не може такий чоловік, як Денис, так дивитися на якесь рябе страшидло. Не може і все. Що б там не говорили «добрі подружки» і одна з рідних тіток, котра постійно пропонувала народні засоби для відбілення шкіри. І Аліна нарешті стала вірити, що дзеркала не брешуть. Що вона дійсно симпатична і веснянки нічого не псують. — А він нічого не пропонує.

— Хочеш за нього заміж? — з іронією спитала Кетті.

— Не хочу, — помотала головою Аліна. — Не зараз, точніше. Заміж, то ж відповідальність, а я поки навіть з роботою не розібралася. Моя репутація шкандибає на обидві ноги. Навіть постійний контракт не дають, хоч і хвалять за креативність. Все сподіваються, що до них приб’є невідомою хвилею когось краще, я ж розумію. Принаймні, більш досвідчених людей купа. А там Мількорн. І новий рядок в резюме, чим би воно не закінчилося. І попередній тимчасовий контракт закінчується через два дні. От чесно, єдине, що мене тут тримає — Денис. А він не дає мені визначеності. Все що завгодно, хоч весь світ до ніг, а визначеності зась.

Аліна навіть заплющила очі.

Відносини на її смак у них були дивнуваті. З одного боку, він її познайомив зі своїм братом, співаком і красунчиком, яких іще пошукати. А іще щасливим батьком маленької дівчинки, котра питала у Аліни, чи не прилетіла вона з Сонця.

З іншого, ну нічого ж серйозного. Вони гуляли, їздили в цікаві місця, їли морозиво з незвичними смаками в парку, ловили рибу з палуби катера і танцювали на роликах… точніше, Денис може б і міг танцювати, а Аліна виявилась надто високої думки про свої уміння. Зате насміялася, як ніколи. І з ним було дуже затишно просто сидіти і займатися своїми справами. Та вона навіть панкейки для нього смажила на сніданок, а це для неї був такий подвиг, чого тільки вартувало так рано прокинутися у свій вихідний.

Взагалі стільки всього відбулося і все так несерйозно. Та так навіть друзі розважатися б могли.

Правда, спитай у Аліни хтось, який вигляд має бути й того «серйозно» вона навряд би відповіла. Просто от так от відчувала. А іще відчувала невизначеність.

— Поговори з ним, — промуркотіла Кетті і стала картинно підточувати нігті старовинною залізною пилочкою.

— Не хочу. Він подумає ще, що я натякаю на твоє «заміж». Він поводиться саме так, як вважає за потрібне. Давити на нього якось. Фу, в мене гордість є… якщо скажеш про горду одиначку на старості років, я в тебе плюну.

— Він тебе поганому навчив, — фиркнула Кетті і знову перетворилася в кішку.

— Він мене розбудив, показав, яка я є, коли перестаю боятися комусь не сподобатись. І я йому безкінечно за це вдячна. Але я дуже хочу рядок в резюме про Мількорн. Дуже-дуже. І залишитись я можу тільки заради нього, от чесно. А він не дає мені визначеності. Ми разом, але й самі по собі. Тобто не повністю разом.

— Тобі важливо бути повністю разом?

— Не знаю. Може Олена права. Я все ще недостатньо доросла і мені хочеться, щоб мене, як дитину на ручках носили, туди, куди хочеться тому, хто несе. А я б така сиділа, ні про що не думала і брязкальцем Денису по голові, по голові.

— І-хі-хі, — засміялася кішка, впавши на спину і задригавши лапами.

— Та зроблю я твій вибір, зроблю. Сама. Сама виберу, про що буду потім шкодувати. В будь-якому випадку буду. От гидота, правда?

— Є трішки, — погодилась Кетті. — Але життя не завжди свято. І ідеального вибору ніколи не буває. Не потрібно себе обманювати.

— Та розумію я, — зітхнула дівчина і стисла в руці екран, розвіюючи його.

— Насолоджуйся, поки є можливість, — порадила Кетті.

— Обов’язково. Бачила, я нові туфлі на підборах купила? А ще в мене є панчохи з мереживом і віяло на стіні.

— І що ти збираєшся з тим всім робити?

— Радувати чоловічі очі. Віяло велике. Воно мене наполовину прикриває. Якраз панчохи і підбори буде видно, все інше загадка. А якщо ось так от повести рукою…

— Безсоромна, — оцінила Кетті. — От візьму, піду від тебе в вірт, туди де образи мерців тусуються. І три дні буду добре проводити час. Будеш за мною сумувати, зрозумієш, як дражнитися.

— Ти тільки погрожуєш.

— Я настроююсь… до речі, ти на роботу не запізнишся?

— Ой! — вигукнула Аліна, зриваючись на ноги. А вона ж за цими розмовами навіть кави не попила. І все одно нічого не вирішилось саме. Яка несправедливість.