11

Спостерігати за Денисом було таке задоволення.

І такий контраст з її уявленням про хороших людей.

Он її батьки були хороші. Завжди ввічливі. Привітно-ввічливі з приємними людьми. Холодно-ввічливі з неприємними. Здається їх цьому вчили в тій старшоосвітній школі де вони познайомились і потрапити в котру вона б не змогла за всього бажання. Бо то була школа для геніїв. А вона так, вище середнього і не більше. Та ще й творча особистість, як сказав Денис.

Денис бути ввічливим з різними козлами не вважав за потрібне. В офіс «Будинка мрії» він зайшов сяючи такою посмішкою, що дівчина-адміністратор відразу ж почала когось викликати і дивилася великими-великими очима. Аліні навіть ніяково трішки стало. Але вона згадала свою квартиру і це відчуття пройшло.

— Вітаю, — тоном доброго маніяка привітався Денис і відразу ж заявив: — У нас проблема. Точніше, проблема у моєї колеги з вашою квартирою, а у вас тепер з нею. Здогадаєтесь чому?

Дівчина кліпнула і видавила:

— Добрий день…

Розвити тему Денис їй не дав.

— А тому, що в вашому договорі арендодавця нема ні найменшої строчки про те, що квартира — лайно прикрашене офлайновою віртуалкою. І ми, мабуть, підемо з цим договором спочатку до міської житлової адміністрації, а там і до суду дійдемо.

І знову засяяв посмішкою.

Дівчина з надією подивилася на Аліну. І, да, Аліна розуміла, що ця нещасна там мабуть зовсім ні до чого. Що ту квартирку прилаштував ефективний ріелтор, котрому ще й премії за ефективний пошук невпевнених в собі дуреп виплачують. Але чомусь було зовсім не шкода цю нещасну адміністраторку. Навряд вона ні про що навіть не здогадується, чи хоча б якось демонструє, що не згодна з політикою своїх роботодавців.

— Кави? — спитала вона.

— Щоб ви нас тут отруїли? Та ні за що на світі. Я ще й маяк включив, родичів попередив і веду запис на зовнішній сервер, — життєрадісно відмовився Денис і знову засяяв посмішкою.

Далі дівчині пощастило. Далі звідкись зверху по вузьким сходам ледь не скотився низенький лисуватий чоловік. Аліна його, здається, навіть бачила вже.

— Ви порушуєте спокій, — вякнув він замість привітань, знайомства і спроб примирення.

— А ви порушуєте житлове законодавство по пунктах чотири-тринадцять-сі, всьому списку пунктів сім-шістдесят два, по підпунктах регулювання офлайнового дизайнерського вкладу, по підпунктах захисту споживача і перевищення повноважень по зміні типових договорів. Впевнений, вас уже можна сміливо називати шахраями.

І нова посмішка.

Дівчина-адміністратор здається намагалася ще когось викликати. Чоловік розпрямився, розправив плечі і спробував щось сказати, може навіть в свій захист. Але Денис слухати чиїсь виправдання не збирався. Його посмішка стала лякаюче-солодкою, він примружив очі, трішки нагнувся і тим тоном, котрим зазвичай наївним дурепам розповідають які вони чудові, прекрасні і найкращі в світі, заявив:

— Якщо ви сподіваєтеся потягнути час, прибрати апаратуру і встигнути провести косметичний ремонт, то це ви даремно. Ту апаратуру я вже зафіксував, ідентифікував, прикріпив координати. Стан, в якому реально перебуває квартира, теж зафіксував, не забувши прикріпити координати визначення. А іще, з підлогою і стінами ви, можливо, ще зможете щось зробити. Але вам дуже-дуже не пощастило. У вас поверхом вище течуть труби, чи конденсат в вентиляційній системі збирається і те, що завдяки цьому розрослося, можна знищити тільки з частиною стелі і стіни. Впевнений, воно ще й на здоров’я впливає, так що пункт ро захист здоров’я ви теж порушили.

Чоловік явно спробував зібратися з думками. А з другого поверху, знову по сходах, майже злетів на цей раз знайомий чоловік. Високий такий, симпатичний, саме він всучив Аліні квартиру, обзиваючи її натуральною, з суцільно природним декором. Втім, походження плісняви навряд неприродне, так що навіть не збрехав.

Він на мить зупинився. Оцінив ступінь блідності дівчини-адміністартора, невпевненість на обличчі лисуватого чоловіка, посмішку Дениса. Аліну він, здається, навіть не помітив. Не до того йому було.

— Ти ще хто такий?! — заволав, кидаючись до Дениса і відразу намагаючись схопити його за футболку. За що й отримав спочатку по руках, а потім в пику, коли не відступив.

— Напад я теж зафіксував, — продовжив випромінювати маніячну радість Денис. — Я так розумію, це родич власника вашої богадельні і я його зачепив особисто? Честь і все таке? От придурки.

Він іще раз посміхнувся і навіть не здригнувся, коли з вулиці забігли патрульні і веліли всім залишатися на місцях. Мовляв, хтось там поскаржився на щось.

Аліні аж лячно стало. Поліція її ніколи не заарештовувала. Та в поліції взагалі ніколи не було до неї ніяких запитань.

— Все нормально, — прошепотів Денис. — Тепер вони точно не замнуть і не посміють доводити, що тобі те наснилося. Пункту про те, що не можна в стіни забивати цвяхи в твоєму договорі нема.

І Аліна кивнула, підозрюючи, що на появу поліції він і розраховував відразу.