8

Каву вони пили на балконі. Величезному. З видом на парк внизу, теж величезний.

— Знаєш, мені сподобалося, — сказав Денис, коли кава була майже допита.

Аліна з цікавістю на нього подивилася.

Напад паніки, в котрий вона по деяким ознакам ледь не звалилася, пройшов. Чи то душ їй допоміг. Чи те, що Денис тримався так, наче вони сто років знайомі і він точно знає, що в них іще стільки ж попереду. Так що поспішати нікуди.

— Підеш зі мною на іще одне побачення?

Не стверджував. Не питав, щоб спитати, не сумніваючись, що нікуди вона не подінеться, бо пристойні дівчата не кидають хлопців після першого ж побачення. Пристойні роблять вигляд, що ще не розібралися, навіть якщо хлопець не дуже, і витрачають на те час.

А в нього це було саме питання. І її вибір.

Ні, він потім іще спробує, якщо вона відмовиться зараз. Через деякий час. Чомусь в це вірилось. Але зараз з усіх сил намагався не тиснути і не лякати.

Якось він надто легко розібрався в її проблемах.

Або вона себе накручує.

— Якщо буде цікаве, — сказала, посміхнувшись. Хоча хотілося просто погодитись. Підійти до нього, притулитись і погодитись.

Ото б він здивувався. Спочатку смикається і в душ втікає ховатися. Потім обіймає.

Аж захотілося йому розповісти, як одного разу на неї влаштували полювання. І вона попалася майже без супротиву. Як остання дурепа. Добре, що ті ідіоти всього лише на побачення і поцілунок посперечалися. Ну, їй зараз так здавалося.

— Хох, я щось придумаю, — життєрадісно пообіцяв Денис. — До речі, я придумав де тобі взяти співбесідника.

— А?

— Кішку ж тобі не дозволяють, поговорити нема з ким, — нагадав він дурню, котру вона вчора говорила. — А в мене є одна… можна сказати заготівля під ШІшку. По типу тих, котрі слідкують за віртуально-офлайновими масками, просто з невизначеною стратегією розвитку.

— Хм?

— Яку виростиш, така й буде.

— Звучить так, наче ти мені дитину намагаєшся всучити, — з сумнівом сказала Аліна.

— Скоріше подружку. Вона буде вчитися з тобою і від тебе. Слухати. Шукати найкращі шляхи, враховуючи твої інтереси, прагнення, настрій. Ну, як навчиш і що тобі насправді потрібне. Ідея була така. Вона простенька, перший варіант. Ті, котрі складніші, в мене викупила держава. Здається, вони на їх основі збираються якісь скафандри тренувати.

Аліна чесно не знайшлась з тим, що б цікавого сказати. Що взагалі можна цікавого сказати людині, котра так запросто розповідає, що держава в неї щось викупила і тепер ще й розвивати буде? А він такий буденно, як про похід в магазин за продуктами, бо прогулятися вирішив, подивитися як гарно воно лежить там на полицях.

В якийсь інший день Аліна мабуть би відмовилась. Але зараз вона була смілива, спокійна і сама собі нарешті подобалась. Тому погодилась. З думками, що гірше не буде.

І отримала чудову подругу. Просто про це поки не знала.