4

— Не пий ту синю гидоту! — кричав через годину Денис, бо музика була така гучна, що Аліна саму себе не чула. — Воно не заборонене тільки тому, що за це ще не взялися! Там склад — гидота, ще й з маркерами до звикання!

Аліна, якщо чесно, поняття не мала, звідки в неї в руці взялась пляшка. Може хтось потримати дав і забув? Куди тепер її подіти, теж не знала, тому вручила Денису, а він передав кудись далі.

Стояли вони надто близько до сцени. Настільки близько, що Аліна роздивилася музикантів і соліста. Соліст був напрочуд гарним, з гарним голосом, котрий зривався в грудне гарчання і піднімався до високих нот. А музика дуже агресивна. Вона в першу ж мить вибила всі думки, змусила щось в тілі пульсувати з собою в такт і стояти з широко відкритими очима. Хоча мабуть потрібно було відкривати рот, щоб не оглухнути. До третьої пісні дівчина на подив для самої себе вслухалась в ту какофонію, почала чути мелодичність, розуміти слова. А до четвертої воно їй навіть подобатися почало. Чого вона від себе ніяк не очікувала.

І Денис був правий. Їй потрібно було, щоб хтось покричав за неї, раз вже вона, надто вихована дівчинка, не змогла кричати навіть тоді, коли всі навкруги волали в відповідь на незрозумілі запитання соліста. Ну хоч руками разом з усіма порозмахувала.

Виходила з того клубу, чи що воно таке, вона з відчуттям, що навіть повітря стало більше, більше до кришталевого дзвону. І нарешті можна розкинути руки в сторони, не боячись когось задіти. Думки шалено не скакали в голові. Надумані проблеми вимило тією музикою ще на першій пісні. Слова, котрі вона примудрилася розчути і зрозуміти, перекликалися з її відчуттями. І взагалі, хотілося або сісти і сидіти, ні про що не думаючи, або утнути якусь дурню, і вибрати б Аліна не змогла жодним чином.

— Хочеш на міст, з котрого видно половину міста? — спитав Денис, вручивши їй пакет апельсинового соку з кволою паперовою трубочкою. — Вночі це дуже гарне видовище.

І вибір вибрався сам.

— Хочу!

І ні, Аліна ні перед виступом невідомого їй гурту, ні під час, ні після, не пила нічого алкогольного. Просто принципово. Але виявилося, щоб утнути дурню, алкоголь їй не потрібен.

А на мосту було дуже приємно цілуватися. На фоні вогнів міста і зірок, на вигнутому дугою небі. Це була навіть не романтика, це було щось правильне. Як дихання.

Або вона нарешті зустріла правильного чоловіка.

Хто знає?