19

Минуло рівно дев'ять хвилин, коли в кабінеті Дарини пролунав короткий стукіт і двері відчинилися. Вадим зайшов без зайвої метушні, але в кожному його русі відчувалася та зібрана, холодна енергія хижака, який готовий стерти на порох будь-кого, хто посміє зазіхнути на його територію чи на людей, які йому дороги. На ньому був ідеально скроєний темно-сірий костюм, а в погляді читалася абсолютна зосередженість. Він підійшов до столу, не торкаючись документів, і подивився просто Дарині в очі.

— Показуй, що там за «Прайм-Інвест», — промовив він низьким, спокійним голосом, у якому не було й натяку на метушню чи паніку.

Дарина мовчки простягнула йому роздрукований кадастровий витяг та схему комунікаційного коридору. Вадим уважно пробігся очима по юридичних формулюваннях, бенефіціарних ланцюжках і стабільних реквізитах офшорів. На його губах з'явилася тонка, холодна усмішка.

— Класична схема виведення активів через фіктивні заставні фонди трирічної давності, — сказав він, відкладаючи папір на край столу. — Зарецький думав, що зможе тримати нас за горло з камери слідчого ізолятора, сподіваючись, що ми погрязнемо в судових тяганинах і втратимо дорогоцінний час перед початком будівельних робіт. Але він забув одну важливу деталь.

— Яку саме? — запитала Дарина, відчуваючи, як останні залишки напруги залишають її плечі.

— Бенефіціари цієї нової контори «Прайм-Інвест» записані на підставну особу, але рахунки фірми прив'язані до комерційної структури, яка зараз проходить повну перевірку нашими фінансовими аудиторами через старі борги перед «Titan Capital», — пояснив Вадим, дістаючи з кишені смартфон. — Моїй службі безпеки знадобиться щонайбільше пів години, щоб довести в суді незаконність цього перекупу заставних прав. А паралельно ми заблокуємо їхні рахунки за підозрою у відмиванні брудних грошей. Вони самі приповзуть до нас підписувати відмову від ділянки, ще й доплатять за те, щоб ми не розгортали проти них повноцінне розслідування. Він поклав свою руку поверх її долоні на столі. Його пальці були гарячими, міцними і дарували те відчуття непохитної стабільності, яке колись здавалося Дарині недосяжним.

— Ти трималася блискуче, Дарино, — додав він тихо, дивлячись на неї з глибоким, теплим захопленням. — Ти не впала в істерику, не почала закриватися і приховувати від мене проблему. Ти просто зробила те, що роблять справжні партнери: звернулася по допомогу, коли це було дійсно потрібно. Я неймовірно пишаюся тобою.

Від цих слів на серці стало легко й просторо. Усередині більше не залишалося місця ні старим травмам, ні тривогам. Вони перемогли минуле не тому, що воно само зникло, а тому, що тепер вони трималися за руки.

— То що, — усміхнулася Дарина, звичним упевненим рухом заправляючи пасмо волосся за вухо й беручи в руки робочий стилус. — Почекаємо ці пів години чи почнемо переглядати графік заливки бетону на наступний тиждень?

— Почнемо просто зараз, архітекторко, — відповів Вадим, сідаючи на стілець поруч. — Нам ніхто й ніколи більше не перекриє дорогу.

Протягом наступної години вони разом вивчали оновлені графіки постачання та схеми комунікацій, згодом обідали прямо в кабінеті, сміючись над абсурдністю спроб Зарецького через підставних осіб диктувати умови великому бізнесу. А вже за кілька днів служба безпеки «Titan Capital» остаточно довела в суді незаконність заставних прав «Прайм-Інвест». Оскаженілі від безвиході махінатори самі підписали відмову від ділянки, а їхні рахунки були заблоковані. Від мін минулого залишився лише пил.