8

Нічне місто за панорамним склом пентхауса перетворилося на велетенський океан вогнів, що мерехтів мільйонами холодних і теплих зірок. Дарина стояла на просторому відкритому балконі, вдихаючи свіже, прохолодне повітря після буремного дня. Легкий вітер грався пасмами її волосся, але вона не поспішала повертатися в теплу вітальню — після всього пережитого їй був необхідний цей простір і ця тиша. Двері балкона безшумно відчинилися, і за спиною пролунали знайомі кроки. За мить на її плечі лягло тепле кашемірове пальто, а руки Вадима м'яко обняли її за талію, притискаючи до себе.

— Замерзнеш, — пролунав його низький, спокійний голос зовсім близько біля вуха.

— Зовсім ні, — тихо відповіла Дарина, спираючись спиною на його міцні груди та заплющуючи очі. — Мені ще ніколи в житті не було так тепло і спокійно. Знаєш, дивно усвідомлювати, що всього за добу все моє минуле розсипалося на порох.

Вадим мовчки торкнувся губами її скроні, розділяючи з нею цей момент перемир'я з власними страхами.

— Минуле — це лише досвід, Дарино, — відповів він виважено. — Воно потрібне лише для того, щоб ти навчилася цінувати справжнє. Завтра почнеться інший етап. «Aura Studio» офіційно переходить під крило інвестиційного портфеля «Titan Capital», а всі попередні боргові зобов'язання, які намагався повісити на тебе Максим, анульовані нашими юристами. Його компанія ліквідується через банкрутство, а проти нього самого та Каті відкрите кримінальне провадження. Вони більше ніколи не з'являться на твоєму шляху. Дарина обернулася в його обіймах, дивлячись йому просто в очі, які яскраво блищали у відблисках неонових вивісок міського кварталу.

— Ти все продумав на кілька кроків уперед, ще до того, як усе це сталося, — сказала вона з усмішкою, у якій читалася щира вдячність. — Здається, я й досі до кінця не усвідомлюю масштабу твого впливу. Той самий тихий аналітик із сусіднього столу в нашому тісному офісі...

— Я завжди був там, де мав бути, — перебив її Вадим, злегка торкаючись пальцями її підборіддя. — Просто чекав, коли архітекторка мого серця нарешті збудує міцний фундамент для нашого спільного майбутнього.

Він нахилився і ніжно поцілував її — повільно, глибоко, стираючи залишки тривог і остаточно підтверджуючи початок їхньої нової історії. Наступного ранку сонце зустріло їх ранковим дзенькотом склянок у просторому конференц-залі «Titan Capital». За довгим столом із матового чорного скла сиділи провідні юристи, фінансові аудитори та новий склад керівництва студії. Дарина трималася впевнено, вбрана в елегантний діловий костюм. Вона підписувала оновлені документи на реалізацію масштабного проєкту «Південний» — того самого, з якого все почалося і який тепер отримав друге, зелене дихання завдяки повному фінансуванню та її авторській свободі. Коли останні папери були завірені її особистим підписом, Вадим, що сидів поруч на чолі столу, закрив теку і спокійно обвів поглядом присутніх.

— На цьому офіційну частину нашої наради завершено, — промовив він рівним, владним голосом. — Пані Дарино, вітаю вас із початком великого будівництва.

Співробітники зааплодували, а Дарина відчула, як усередині неї розгортається дивовижна легкість. Вона більше не була жертвою обставин чи маріонеткою в чужих руках. Вона була творцем, за спиною якого стояла непохитна опора. Коли зал спорожнів, вони залишилися вдвох. Вадим підійшов до неї, простягаючи ключі від нового світлого офісу в центрі міста та паперовий стаканчик із гарячою кавою.

— А тепер, головний архітектор, поїдемо дивитися на наше нове місце роботи? — усміхнувся він.

— Поїдемо, — кивнула Дарина, забираючи ключі та впевнено крокуючи поруч із чоловіком, який став її справжнім домом.