13

— Що сталося? Чому ти плачеш? — чоловік продовжував уважно дивитись на мене.

— Нічого! — буркрнула я і шморгнувши носом, долонею витерла щоки від сліз. Думаю, від мого макіяжу там вже залишилась лише одна назва. Та й байдуже.

— Я зараз питаю серйозно. Ти вийшла з вбиральні максимально дивною. І зараз так само поводишся, плачеш. Тебе хтось образив? Цей твій колишній? Чи що, я не розумію! — Давид починав злитися, але я не розуміла, чому. Бо він хвилюється за мене чи просто через те, що сам не може зараз контролювати ситуацію.

— Ніхто не ображав мене, — я гірко усміхнулась, — це просто... нічого. Будь ласка, просто поїхали, відвези мене додому.

— Ні! Ми нікуди не поїдемо, доки ти бодай щось не поясниш мені, — Давид схрестив руки на грудях і просто стояв, дивлячись на мене та чекаючи на пояснення.

— Я не… Нема що пояснювати. Скажи, — я опустила голову, набираючись сміливості, — чому ти питав, чи кохаю я тебе?

— Що? — він здивовано підняв брови.

— Відповідай.

— Але я не питав у тебе такого, — Давид знизив плечима.

— Як це не питав? — я істерично пискнула, — тоді у мене вдома. Коли прийшов пʼяний звинувачувати у всьому.

— А… може тобі щось здалося? Бо я не памʼятаю такого. Для чого мені таке питати? — він виглядав абсолютно серйозним та впевненим. Але ж я прекрасно памʼятаю нашу розмову. Він двічі про це говорив, два рази питав. Чи він хоче зараз просто виставити мене ідіоткою?

— Я чудово все памʼятаю, — я підійшла ближче, — кожне слово. І це мені досі не вкладається в голові.

— Хіба ти не знаєш, що людям під алкоголем вірити не варто?

— А я ж чула навпаки. Що саме в спʼянінні вони кажуть правду.

— Яку правду? — він засміявся.

— Ти кохаєш мене? — врешті спитала я. Так. Так, я весь вечір думаю лише про це. І ніяк не наважувалась запитати. Але відчуваю, що це для мене дуже важливо. Хочу знати цю правду, якою б вона не була. 
Але Давид мовчав. Він просто дивився на мене, але погляд був наче не тут. Ніби він глибоко погруз у своїх думках та відключився від реальності. Та я не зважала на це. Отже, я собі все просто вигадала, видала бажане за дійсне. Якби було хоча б щось, він би відповів. А так Давид просто грається зі мною, використовує, щоб відволіктися від Аліни. Може, він навіть і зауважив, що для мене все вже зовсім інакше. Тому тепер ця ситуація буде ще більш болючою. Мені.

— Он ви де! — на вулиці зʼявився Тимур, який, здається, вже був трохи пʼяним і прямував до нас. Я відвернулася, щоб колишній не бачив мого заплаканого обличчя та обійняла себе руками.

— Так, ми…— почав говорити Давид, — вирішили трохи подихати свіжим повітрям.

— А-а-а! А я подумав, ви вже їдете додому. І не дочекаєтесь на весільний торт.

— Хіба ми можемо таке пропустити.

— А ти як, Яно? Як тобі свято? — Тимур заговорив до мене.

— Нормально, — коротко відповіла я і легенько повернула голову.

— Що? Просто нормально? — він наче розізлився і підійшов ближче, — та я весь рік зі шкіри пнувся, щоб заробити на це свято! Виконав всі забаганки своєї нареченої! А ти кажеш нормально!?

— А що ти хочеш почути від мене? — я кинула на нього злий погляд.

— Що ти хочеш так само. Що ти заздриш їй! Ми ж з тобою були класною парою, правда ж? Поки ти не почала показувати свої вибрики і не кинула мене!

— Що!? — мене аж перекосило від цих слів, — у всьому, що сталося, винен лише ти! Твій тотальний контроль і дурнувата ревність! Через тебе я залишилась зовсім сама, бо тобі ніби-то не подобались мої подруги. А я була так сліпо закохана, що слухала кожне твоє слово!

— Варто було б і далі слухати мене. Тоді б це весілля стало твоїм, — Тимур розплився у неприємній посмішці.

— То ти запросив мене для того, щоб зловтішатися? — я засміялась, — показати, що я начебто втратила?

— Ти смієшся!? Я був найкращим для тебе. А ти вирішила мене кинути. І заради чого? Заради оцього…— він кивнув у бік Давида.

— Думаю, тобі варто закрити рота, — спокійно сказав той, — і піти трохи прогулятися. Мабуть, твоя наречена шукає тебе.

— Хочеш вказувати мені? Та ти знаєш, хто я такий? — сичав Тимур.

— Дай подумаю, — Давид скривив губи, — ображений, тупий і нікчемний хлопчик, який хоче щось комусь довести?

— Та як ти…— Тимур розізлився та наче захотів вдарити Давида, але той був на голову вищим, тому мій колишній просто стиснув кулаки, — пішли геть звідси. Обоє!

— З радістю, — Давид зробив реверанс, — я ще ніколи не був на такому нудному і неприємному весіллі. 
Чоловік обійняв мене за плечі і ми пішли до авто. Я не оберталась на свого колишнього, та була впевнена, він просто лютує. Але мені було абсолютно байдуже. Зараз мене хвилювало те, що доведеться бути поряд з Давидом в такому маленькому закритому просторі, як авто. А враховуючи, що він не відповів на моє питання…

— Як ти могла зустрічатись з ним, — вражено спитав Давид, — не думав, що колись зустріну такого…

— Я була юна. І закохана, — я важко видихнула. Закохана… Хіба ж зараз зі мною не відбувається те ж саме?

— Мені відверто шкода той час, що ти витратила на нього. Скільки?

— Майже чотири роки.

— Ти терпіла цього блазня чотири роки? Не добивай мене ще більше.

— А що таке? — я фиркнула, — тоді я кохала. І мені здавалося, що все нормально. І на щастя вчасно зрозуміла свою помилку.

— Добре, що я сьогодні був там з тобою. Інакше, той ідіот би принижував тебе ще більше. І ти може б досі була там. Який же придурок, — Давид похитав головою. 
Краще б я залишилась вдома. І нікуди ні з ким не йшла. Тимур просто ображений дурник та мені байдуже на все, що він там собі думає і каже. Зараз у мене значно серйозніша проблема. І я обережно перевела погляд на цю проблему. Давид впевнено їхав за кермом, тримаючи його однією рукою. Іншою намагався знайти пісню, яка б йому подобалась. Він поводився абсолютно буденно, просто… наче мене навіть і нема в тій машині. Це про багато мені сказало і неприємний ком підступив до горла. Він не відповів тоді, зараз теж навіть не згадує цієї розмови. Отже, мені теж навіть не варто знову про це заїкатися. 
Дорога назад чомусь була значно довшою, ніж туди. Ще й почав накрапати якийсь дощ. У мене не було з собою ніякого верхнього одягу і уявивши, як зараз неприємно буде на вулиці, моя шкіра покрилась мурашками. В той момент Давид саме кинув поглядом на мене і цей ефект продовжився сильніше. Я аж відчувала, як всередині все стискається від того, як чоловік дивиться на мене. А в голові зʼявились думки, як вони були двоє з Аліною. Що він торкався її, гладив, цілував і мабуть не тільки це. Я ображено відвернулась до вікна.