10

Я відчувала, наскільки сильно гаряче тіло Давида. Чи таким було моє, до кінця я цього не могла усвідомити, бо весь мій розум та всі відчуття зосередились лише на поцілунку. Чоловік так сильно стискав мою талію, що я аж відчувала поколювання там, де були його пальці. Але найгірше, те що я почала отримувати неймовірне задоволення від цього хмільного цілунку. То ж не втрималась і запустила руку Давиду у волосся. Несвідомо у мене піднялися брови від здивування, яким воно було мʼяким, хотілося просто сісти і гладити чоловіка по голові цілий вечір, наче кота. Цілувались ми ніби й не довго, але для мене це стало вічністю. Коли врешті поцілунок сповільнився, Давид прикусив мою нижню губу і легенько потягнув до себе. Мені стало трохи боляче, але чомусь цей біль був приємним. А коли поцілунок вже зовсім закінчився, чоловік відійшов від мене повільно на декілька кроків. Я ж залишилась стояти і намагатись не впасти через тремтячі коліна. Давид глянув на мене з-під лоба. Його очі продовжували бути темними. 

— Ти…через тебе…— він говорив, важко дихаючи, — через тебе вона пішла.

— До чого тут я? — трохи розгублено спитала я і потерла запʼястя на одній руці, — ти сам покликав мене.

— Ти мала пояснити їй все, сказати правду! А влаштувала якусь виставу, для чого!?

— Вона принизила мене, — я ображено схрестила руки на грудях, — це помста.

— А я? — Давид підійшов ближче, від чого довелось трохи підняти голову, щоб дивитись на нього, — я що тобі зробив? Для чого мстишся мені?

— Я не… тобі не мщуся, — тихо сказала, — просто так вийшло.

— Ти кохаєш мене? — раптом спитав він і я відчула, як вмить щоки стали червоними.

— Ні, — я пирснула сміхом, — з чого б це?

— Як ти опинилась тоді на виставці? — він був пʼяним, але розум його, здається, працював як треба.

— В-випадково. Моя…подруга не змогла піти і подарувала мені пропуск. І сукня…теж була її.

— То ти не зʼявилась там навмисно через мене? — він зробив ще крок вперед, погрожуюче нависаючи наді мною.

— Як? Я там вперше в житті тебе побачила, — нарешті мені видалось сказати правду, — повір, якби я знала тебе раніше… то точно не прийшла б.

— І чому це?

— Бо ти… нахабний. Неввічливий. Злий.

— Продовжуй, — він зробив ще крок вперед, а я відступила.

— Самозакоханий. Грубий, — я говорила і на кожному слові він підходив до мене, а я йшла назад, аж поки моя спина не зустрілась із холодною стіною.

— Невже ти такої думки про мене? — Давид прошепотів це майже мені на вухо.

— Можливо навіть гіршої, — впевнено сказала я, — ти точно гідний такої дівчини, як Аліна.

— Ти зробила так, щоб вона мене кинула. А тепер говориш про неї. Це дивно.

— Просто так видалось. До слова, — я зробила глибокий вдих, бо від такої довгої близькості почало не вистачати повітря.

— Ти щось приховуєш, Яно. Тільки я не можу зрозуміти, що саме. Схиляюся до думки, що свої почуття до мене.

— Так сильно хочеш, щоб я кохала тебе? — я засміялась, — але сам вже вкотре цілуєш мене першим.

— Просто так видалось, — Давид теж засміявся і взявши пасмо мого волосся, почав накручувати його собі на палець. 
Вся ця ситуація була максимально дивною і я зовсім не знала, що робити далі. Здається, я виконала те, що від мене вимагалося і розірвала стосунки Давида та Аліни. Треба буде про це розповісти Сергію. Але чому ж я не хочу, щоб все закінчувалось? Чому не хочу, щоб саме зараз Давид зникав з мого життя. Чому мені хочеться з ним якогось…продовження. Це все не має закінчитись отак. Мене збентежили ці власні думки. Може я надихалась того алкоголю, що був відчутний від Давида? Я набралась сміливості глянути на нього і зустрілась з проникливим поглядом, що уважно вивчав мене. Закортіло прикусити губу так сильно, як зробив це Давид. Може я справді божевільна? Змогла закохатися в чоловіка настільки швидко. Ще й у нас з ним не такі й хороші стосунки. І це ще раз нагадало мені, яка я самотня в цьому житті, то ж довелось сумно опустити погляд.

— Думаю…тобі пора йти…— тихо сказала я.

— Що з тобою? — він взяв пальцями моє підборіддя і змусив дивитись знову йому в очі, — що сталося?

— Нічого, — впевнено відповіла, — вже пізно. Треба… йти. Так. Тобі. 

— А якщо я не хочу? — раптом сказав він і мене це відверто здивувало.

— Чому? — я почала відчувати дурне хвилювання десь всередині живота. Я добре знала це відчуття, адже колись таке було з Тимуром, тому мені стало трохи неприємно від того, що це знову може початись.

— Ну по-перше, я випив. Багато. То ж не можу нікуди їхати. А по-друге…— він ніби завис і більше нічого не сказав.

— По-друге, що? Кажи, — я нахмурила брови.

— Я вже сказав. Не хочу, — він це сказав мені пошепки просто на вухо, від чого по тілу пробігли мурахи і я випрямилась, як струна.

— Можеш лягати на дивані, — швидко заговорила, — я принесу тобі щось накритись, — захотіла піти, щоб більше не бути поряд з ним так близько, але не встигла. Давид взяв мене за руку, (бачу, він це обожнює робити), і притиснув до себе спиною. Я відчувала, як десь між моїми лопатками шалено гупає його серце. Невже він так сильно хвилюється.

— Я не знаю, що це таке, — Давид продовжував шепотіти, — але я не хочу нікуди тебе відпускати. Хочу торкатись тебе. Щоб ти була поряд.

— М-мабуть тобі таки холодно. Треба плед, — я спробувала перевести тему, бо розумію, якщо зараз знову щось відбудеться, то це буде незворотньо. Для мене точно.

— Але я хочу твого тепла, — він провів рукою від мого плеча до запʼястя. 
Мене ніби зачаровував кожен його рух, кожен жест, кожен дотик, особливо на моїй шкірі. Але головою я розуміла, що зараз в ньому достатньо алкоголю, щоб всі його дії стали необдуманими та опустились на рівень простих тілесних бажань. Оце справді засмучувало. Мабуть він просто хоче забутись через те, що посварився з Аліною. Але ж тоді в ліфті він був тверезим… В моїй голові виник внутрішній конфлікт і поки я розбиралась з ним, навіть невідчула, як гарячі вологі губи залишили поцілунок на моєму плечі. Я вимучено прикрила очі, бо мені це справді подобалось. Вже навіть зʼявлялись думки, що я дуже його хочу…