9

Я дивилась на це повідомлення хвилини дві точно. Поговорити. Для чого? Чому саме повідомлення, невже важко просто подзвонити. Хіба що це якісь чергові його вибрики і знову після цього буде якась «перевірка». Та все-таки мені стало цікаво, чого хоче від мене містер психолог, тому відповіла:

— «Чого тобі знову від мене треба?»

— «Нічого не казатиму. Тільки при зустрічі. Сьогодні»

— «Я працюю. Немає часу сьогодні»

— «Не хвилює. Надсилаю адресу. За пів години чекаю»

Хотілося просто запустити цим телефоном Давиду в чоло, але натомість я просто стукнула долонею по столі. Вчорашній день абсолютно збентежив мене і я досі не можу зібратись докупи. Спочатку він цілує мене, потім насміхається… Але потім на відео бачу, що з Аліною він бути не хотів. А тепер знову для чогось кличе мене для розмови. В голові не було жодної думки, про що саме чоловік хоче зі мною поговорити. Але все-таки моя цікавість колись погубить мене, то ж я глянула на адресу і сказавши в офісі, банально, що забула вдома вимкнути праску, вирушила на зустріч. Це був…супермаркет в іншому районі міста. Дуже романтична зустріч. Давид стояв біля свого мотоцикла, впершись до нього і завис у телефоні. Настільки, що навіть не помітив, як я підійшла до нього.

— Все настільки терміново, що ти навіть не відлипаєш від телефону, — я схрестила руки на грудях і важким поглядом дивилась на Давид.

— Ти вже тут, — він кинув швидкий погляд, а потім ще декілька секунд поводив пальцем по екрану, та врешті заховав смартфон.

— Дуже цікаво, як швидко ми перейшли на «ти».

— Просто «ви» якось занадто поважно, — Давид прискіпливим поглядом глянув на мене, а так як на мені був мій робочий сірий костюм, то чоловік скривився.

— Тобто у тебе до мене немає поваги? — я розлючено видихнула через ніс.

— Яно, будь ласка, давай без дурних питань, — він різко став на рівні ноги та підійшов ближче, — у мене через тебе й так багато проблем.

— О справді, — я засміялась, — яких? Аліна не хоче з тобою розмовляти?

— Саме про неї я й хотів поговорити. 
Після цих слів мене наче облили холодною водою. Для чого Давиду говорити зі мною про свою наречену. Звичайно, він зараз точно не скаже, що порвав з нею, бо це все було б занадто просто. Отже цей варіант точно відпадає. Але від цього стає не менш дивно.

— Що ти хочеш? — я глянула на нього, схиливши голову набік, — може вона чекає на вибачення через сукню?

— Майже, — Давид важко видихнув, — після вчорашнього…ми досить сильно посварилися. Це не дуже приємно, тому що от-от я хочу зробити їй пропозицію. У неї якась параноя і вона впевнена, що ти зʼявляєшся всюди навмисно, бо хочеш звабити мене.

— Що!? — я перебила його і голосно засміялась. Сподіваюсь, моя акторська майстерність була на висоті, бо мені дуже не сподобалось, що ця дурна Аліна так легко розкусила мене. Хоч і Давив вважає, що це параноя, я маю бути обережною.

— Я теж думаю, що це все дурня, — він знову глянув на мене цим неприємним поглядом, — що наші зустрічі випадкові. Бо людина, що носить такий костюм, на тих всіх заходах точно зʼявлялась випадково.

— Он як, — я стиснула кулаки зі злості, — ну тоді розбирайся зі своєю нареченою сам. Мені набридла твоя зневага, щасти! — голосно сказала я і пішла в бік свого авто.

— Та зачекай же! — Давид наздогнав мене і знову взяв за руку. Хоч і я була в піджаку, але його дотик ніби обпік шкіру. Я легенько сіпнулась і зловила себе на думці, що така реакція надто дивна. 

— Що? Ти теж будеш принижувати мене, як твоя дівчина!? І чому? Бо я виглядаю, не так як ви? Так, я не заперечую, ту першу сукню мені справді…позичли, але я просто хотіла бути гарною серед гарних людей, ось і все! — я вже не стримувалась і майже кричала, — але ж ви всі такі, зустрічаєте по одягу. Ти зовсім не знаєш ні мене, ні мого життя. Але смієш робити свої дурнуваті висновки!

— Тихо-тихо, — він міцніше стиснув мою руку і я здивувалась, що Давид й досі її тримає, — я не знав, що тебе це так зачіпає. Вибач.

— Кажи, що ти хочеш від мене. Я маю мало часу, — я забрала свою руку і сховала обидві в кишені.

— Я організую невелику зустріч. Для нас трьох. І ти переконаєш Аліну, що між нами нічого нема. Що ти не закохана в мене, що ми навіть не друзі. Що це все просто випадковості і нічого більше. А після цього я зроблю їй пропозицію.

— І це все? — я спитала з камʼяним обличчям, але всередині мене був просто вибух. Він хоче робити їй пропозицію… а я ж мала цьому завадити. Невже я за крок до невдачі і Сергій мабуть ще й відчитає мене за це, а найголовніше — не заплатить. В голові одразу почав вибудовуватись якийсь план дій, але нічого путнього ще не виходило.

— Так, просто маленька вечеря. Можеш навіть не наряджатись…для переконливості…

— Іди до біса, — я ступила крок, щоб піти геть, але одна хитра думка все ж зʼявилась, — хоча…я допоможу тобі, так. Добре. Але це буде не безкоштовно.

— Що!? — Давид нахмурив брови, — твого кота я рятував без грошей.

— Ну це ти. А це я. Сам же кажеш, мій костюм жахливий. Придбаю собі новий.

— Скільки ж ти хочеш? — він почав діставати гаманець.

— О ні-ні, — я зупинила його, — не зараз. Після вечері. В залежності від завданої мені моральної шкоди. 

— Ти зараз серйозно?

— Ага. А тепер вибач, я мушу їхати. Бувай, — я демонстративно пройшла повз і сіла у своє авто. Швидко виїхавши з цього місця, я дістала телефон і почала дзвонити до Сергія. Так, зараз було далеко до сімнадцятої, але справа була термінова. 
Я розповіла йому про те, що Давид зібрався робити пропозицію і чоловік мало не впав у істерику. На щастя, ні в чому мене не звинувачував, а навпаки, казав, щоб я зробила все можливе, тільки б цього не сталося. Навіть за той час встиг зібрати мені одяг, щоб я не «соромила» його. Давид казав виглядали по-простому, але я працюю не на нього. Отже, все буде інакше. 
Я думала, що в мене буде більше часу на те, щоб щось вигадати, але Давид ошелешив мене тим, що ця вечеря буде вже сьогодні. Весь день я перебувала в ступорі, але на щастя, речі від Сергія були вже в мене. Я сиділа вдома на дивані та намагалась вигадати, як відтягнути це освідчення, але голова була порожня. Соня бігала туди-сюди, граючись з фантиком від цукерки. Я спостерігала за нею і мимоволі посміхалась. Потім Давид надіслав мені лиш назву ресторану. Після цього я почала збиратися, цього разу одяг був ще більш простий, але все одно значно дорожчий та вишуканіший, ніж весь мій гардероб. Я одягла костюм з гарною облягаючою спідницею. Можливо випадково, а можливо і ні. Потім привівши себе повністю в порядок, поцілувала Соню на вдачу і вирушила. 
Ресторан був вишуканий і я почувалась трохи некомфортно. Давид та Аліна вже сиділи за столиком і побачивши їх, я добряче розхвилювалась, бо так нічого й не вигадала. Доведеться імпровізувати.