8

Спочатку поцілунок був непорушний, тобто ми так і продовжували стояти, але крім наших губ не рухався жоден сантиметр тіла. Але потім… Давид поклав свою руку мені на шию і притиснувши до стінки, вирішив поцілувати ще сильніше. Я аж вперлась рукою до холодного металу, щоб не втратити рівновагу від такого напору і хоч трохи остудити жар від того, що ж тут відбувається. Я чисто забула про свій страх, наче його ніколи й не було. Залишились тільки ми і ця невідома жагуча пристрасть, що здається, лише наростала. Я не знаю, що зараз керувало Давидом, та й до біса, не хотіла навіть знати! Мені просто було приємно саме в цей момент, що мене цілує він… Але раптом знову заблимали лампи і світло різко зʼявилось, та ліфт продовжував ще стояти. Від цього ми обоє розплющили очі і дивились одне на одного, наче на паузі. І в той же момент до мене дійшло, що це зараз відбувається, де ми знаходимось і що було до цього. Тому я різко випрямилась і спробувала вислизнути з його обіймів. Та здається, чоловік і сам був дуже спантеличений, тому легко відпустив мене і відійшов в інший куток ліфта. Я відвернулась, щоб ніби не бачити Давида, але на стінках з обох боків висіли дзеркала, тому це було неможливо. Тоді я опустила голову, розглядаючи свої туфлі.

— Це…черговий твій…психологічний аналіз? — я набралась сміливості говорити.

— Може й так, — він теж не дивився на мене і від цього було трохи легше.

— Для чого? Здається, нагорі тебе чекає дівчина. Чи, здається, наречена, — я помалу заспокоювалась і в мені чомусь спалахувала злість.

— Бо мені так захотілось, — якось надто різко відповів Давид, — хотів знати, чого від тебе можна чекати. Та бачу, що все-таки ти передбачувана.

— Не зрозуміла? — я врешті повернула голову на нього.

— Ти така норовлива сьогодні, що думав, що ти відштовхнеш мене. А ти так легко піддалась.

— Вибач, але ти скористався моїм вразливим станом. Ти…ти…— я намагалась підібрати слова, — просто використав мене у хвилину слабкості. Коли я була практично беззахисна.

— Ну-ну, не починай, — Давид повернув голову до мене і закотив очі. Його вигляд був роздратованим. Так тобі й треба, негіднику.

— Я не очікувала цього. Була зайнята своїм станом, тому і не відштовхнула. Та ти допоміг мені відволіктися, дякую, — я натягнула криву посмішку.

— Ти не вмієш брехати, Яно, — він засміявся, — тобі ж сподобалось. І невже Аліна була права, ти переслідуєш мене, бо закохалася? 
Я витріщилась на нього і в той момент ліфт нарешті поїхав. Виявляється, ми застрягли не так високо, то ж доїхати до першого поверху зайняло три секунди. Я вилетіла з ліфта, а потім і з фойє як ошпарена, але цей недопсихолог якогось дідька йшов за мною.

— Чого тобі треба!? — крикнула я ледь не на всю вулицю.

— Я не отримав відповіді на своє питання, — він охопив мої плечі своїми руками.

— Відчепися, — я скинула його долоні, — йди до Аліни. Вона чекає на тебе, звісно ж. Щоб полити мене черговою порцією бруду. Хоча ні, — я притулила пелець до губ, — зараз вона зайнята своєю сукнею. А те, що ми вдруге десь зустрілися — абсолютна випадковість. 
Я вже розвернулась, щоб швидко піти в той бік, де мене чекав водій Сергія, але Давид вхопив мене вище ліктя і знову не дав піти. Та на цей раз я вже була до цього готова.

— Так чи ні? — лише це він й сказав.

— Ні! — я дала йому легенького ляпаса і звільнившись від його руки, як могла, спробувала швидко піти до стоянки. Серце шалено стукотіло в грудях. Невже я справді настільки передбачувано і банально себе поводжу, що можна зробити висновок, що я закохалась? Не заперечую, Давид дуже привабливий, але в першу чергу мене хвилюють гроші за те, що у нього не буде весілля. Але цей поцілунок чомусь не йде мені з голови і це трохи лякає мене. 
Сукня справді була набагато зручнішою, ніж попередня, але все одно надто облягаючою, щоб швидко робити різкі кроки. Збоку я мала вигляд пружини. Але це хвилювало мене в останню чергу. Я зі злістю гепнула на заднє сидіння авто і попросила якнайшвидше відвезти мене додому. І вже коли до омріяного рідного ліжка залишалось декілька поворотів, до водія зателефонував Сергій та сказав приїхати до «SEBASTIANO». Чомусь я налякалась. Невже Давид насправді все зрозумів, зателефонував батькові і тепер той буде відчитувати мене за жахливу роботу. Схрестивши руки на грудях, я зʼїхала по сидінні так, щоб зручніше покласти голову. Якщо це моя остання поїздка у такій вишуканій машині, то нехай хоч буде зручною. Водій залишився чекати в авто, а до кабінету мого неофіційного начальника я повинна була йти сама. Коліна чомусь трусились ще сильніше, ніж першого разу. Я тактовно постукала декілька разів і тоді відчинила двері.

— Добрий вечір.

— Добрий-добрий, — Сергій був надзвичайно радісним, тримаючи в руках келих з випивкою та дивлячись в монітор компʼютера. Це мене трохи заспокоїло.

— Щось може сталося? — я повільно пройшла по кабінету і мої підбори чомусь дуже голосно відбивались об паркет.

— Ви чудово попрацювали, Яно. Зізнаюсь, я вражений. Сідайте, — він вказав на стілець навпроти себе.

— Ви про що? — я здивовано підняла брови.

— Про це…— він загадково посміхнувся і розвернув до мене екран компʼютера. На ньому була фотографія. Вона була чорно-білою і від хвилювання спочатку я нічого не зрозуміла, але потім… Це був знімок з камери спостереження ліфта. І на ньому, вгадайте хто? Ми з Давидом в момент поцілунку. Від усвідомлення того, що за нами могли стежити, я почервоніла.

— А як це…там ж було темно і…ви слідкували за нами? — я нахмурила брови.

— Ну що ви, звісно ні, — чоловік надпив свій алкоголь, — ну можливо трохи. Власник цього готелю мій хороший друг.

— Хто б сумнівався, — я відвернула голову і закотила очі.

— І може б простому поцілунку я б не радів, але от що було далі, — Сергій загадково посміхався і натиснувши мишкою декілька разів відкрив відеофайл, знову ж таки з камери спостереження. 
Це вже було з залу, де було купа людей. Звісно ж, без звуку, але його і не потрібно було. На відео стояла Аліна, поряд з нею ще якась дівчина. Наречена Давида намагалась щось зробити зі своєю сукнею після мене, а подружка допомагала їй. Але потім та стерва чомусь відігнала від себе дівчину. А десь за хвилину до неї прийшов Давид. Він підійшов до стола, де стояло шампанське і випив спочатку один келих залпом, а потім інший. Аліна мало не підбігла до нього, повішалась на шию і як було зрозуміло з її жестикуляції, жалілась Давиду на сукню ну і ймовірно на мене. Але він наче не слухав її зовсім. Потім вона почала вимагати до себе більшої уваги, спробувала поцілувати його, але він спочатку тактовно відмовлявся від будь-яких її додиків, а потім, мабуть буркнув щось і пішов геть. Вираз обличчя Аліни був просто на мільйон доларів.