«Я пишу тобі цей лист, але натомість звертаюсь до твоєї совісті. На жаль, єдине, що мені вдалося дізнатися — адреса, куди можна відправити ці слова. Навіть не знаю, чи дійдуть вони до тебе. Можливо, якби ми зустрілись іншого дня, за інших обставин, то все склалося б інакше. Та все є тим, чим воно є. Ну, дивно звучить, правда. Але я не зовсім вмію говорити, а тим більше писати про такі речі. Вважай цей лист моїми вибаченнями. Розійшлись ми жахливо, визнаю, але в цьому є вина обох. Кожен з нас доклав неабияких зусиль, щоб все стало таким поганим. Знаю, це все затіяла зовсім інша людина, а ми піддались цій спокусі. Досі злюсь на себе…
Сподіваюсь, з тобою зараз усе добре. Сподіваюсь, що цей лист таки дійшов до тебе вчасно і є ще шанс. Що ти це прочитаєш і зателефонуєш мені. Моя зневіра величезна, та маю крихту надії, що все ще можна виправити. Якщо ти цього хочеш. Бо, виявляється, я хочу… Це було складно…
Кохаю тебе.»