Правильний вибір

Покинувши автомайстерню Глущенка, Данило знову повів машину знайомими вулицями. Думки, які він так старанно намагався заблокувати роботою і новими контрактами, знову проривали оборону. Погляд Лізи біля дверей кав'ярні досі стояв перед очима, випалюючи все всередині. Не в силах терпіти цю порожнечу, він знову припаркував позашляховик біля знайомої вивіски «Теплий дім». Йому потрібен був ковток міцної кави й хоча б кілька хвилин спокою.

Над дверима знову мелодійно задзвенів дзвіночок. Мар'яна, яка якраз протирала скляну вітрину, миттєво підняла голову. Побачивши Даньку, вона здивовано округлила очі, швидко залишила рушник і вийшла з-за стійки.

— Даню? Ти знову тут? — вона пильно вдивлялася в його світлі, холодні зараз очі.

— Все нормально, мала. Просто захотів твоєї кави, — Данило зняв піджак, кинув його на спинку стільця і сів за той самий кутовий столик біля фікуса.

Мар'яна швидко приготувала йому подвійний еспресо без цукру, поставила чашку на стіл і без запрошення сіла навпроти. Вона підперла підборіддя долонями, і в її погляді більше не було колишньої веселості — лише глибока, чисто жіноча тривога.

— Даню, не крути мені мізки, — тихо, але наполегливо почала вона. — Після того, як ти пішов, та дівчина... Ліза... вона сиділа тут ще годину. Ми з нею розмовляли. Вона розпитувала про Віру, про ваше минуле. Вона плакала, Даню. Вона щиро переживає за Віру і не хоче руйнувати ваш світ. Я бачу, як ти сам стікаєш кров'ю через цю ситуацію. Данька, що між вами сталося в ту ніч?

Данило повільно підняв чашку, зробив ковток міцної, гіркої рідини й зафіксував свій прозорий крижаний погляд на Мар'яні. На його губах з'явилася та сама знущальна, суха посмішка кримінального боса.

— Це закрите питання, Мар'яно, — сухо відрубав він, а метал у його голосі дав зрозуміти, що тему вичерпано. — Справа Громова ліквідована. Борги списані. Ліза вільна, вона відкриває свій бізнес і більше ніяк не пов'язана з моїм світом. Наша історія закінчилася, так і не розпочавшись. Забудь.

— Але ти ж любиш її! — гаряче прошепотіла Мар'яна, подавшись уперед. — Я ж бачила твій погляд! Ти ніколи в житті ні на кого так не дивився!

Данило з глухим звуком поставив чашку на блюдце. Його щелепа судомно стиснулася, а в очах на мить промайнув такий дикий, голодний біль, що Мар'яна мимоволі замовкла.

— Я сказав — досить, — тихо, але так вагомо промовив Корсак, що повітря за столиком знову наелектризувалося. — Я прийняв рішення. Я виписав Віру з лікарні, вона вже переїхала до моєї квартири. І найближчим часом... я збираюся узаконити наші стосунки з Вірою. Ми одружимося. Так буде правильно.

Мар'яна застигла, кліпаючи очима від шоку. Вона заперечно похитала головою, не вірячи своїм вухам:
— Одружитися? З Вірою? Даню, ти з глузду з'їхав?! Ти хочеш одружитися через почуття обов'язку? Віра — твоя сестра, твоя рідна душа з дитбудинку, але ти не любиш її як жінку! Ти зламаєш життя і їй, і собі, і Лізі!

— Віра отримала кулю через мій кримінальний світ, — Данило підвівся, його голос став абсолютно холодним, наче висіченим із каменю. — Вона була моїм щитом, коли я був ніким. Вона втратила квартиру, здоров'я і ледь не втратила життя через мої розбірки з Грачем. Я обіцяв захищати її до останнього подиху. Весілля — це логічний крок. Вона отримає мій статус, мої гроші, повну безпеку і чоловіка, який ніколи її не зрадить. Це мій обов'язок, Мар'яно. А обов'язки Корсак завжди виконує під нуль.

Він узяв свій піджак, перекинув його через плече і залишив на столі купюру.
— Кава була чудовою, мала. Дякую. Скоро отримаєш запрошення на весілля.

Він розвернувся і швидким, хижим кроком вийшов із кав'ярні, знову змусивши маленький дзвіночок жалібно дзвеніти йому навздогін.

Данило сів у свій позашляховик, міцно вчепився пальцями в кермо і заплющив очі. Серце в грудях шалено калатало, проте розум залишався холодним. Він переконав себе, що робить єдиний правильний, шляхетний вибір у цьому брудному житті. Він сховає Віру у своїй золотій клітці, стане її офіційним чоловіком і назавжди закриє двері до свого серця.

Він завів двигун і рушив з місця, повертаючись до своєї квартири-фортеці. Данило Корсак щойно підписав шлюбний контракт із власним обов'язком, остаточно відправляючи своє небезпечне сонце на ім'я Ліза до біса. Але він навіть не здогадувався, що доля вже готувала новий, нищівний удар, який розіб'є цей його «правильний» план на дрібні друзки.