7 Розділ

Айві 

Вихідний.

Я прокинулася ближче до обіду й ще кілька хвилин просто лежала, дивлячись у стелю. За вікном було похмуро. Осінь остаточно забрала тепло, залишивши після себе холодне повітря, мокрий асфальт і дерева, з яких повільно опадало листя.

Я взяла телефон.Жодних важливих повідомлень.
Я вже хотіла відкласти його, коли у двері постукали.
Тричі.

— Айві, відкривай.

Я навіть не сумнівалася, хто це. Відчинила двері. Нейт стояв навпроти, засунувши руки в кишені.

— Що?

— Збирайся.

— І тобі доброго ранку. Куди.

— Принцеса зі мною перша привіталася? 

— Нейте, не зли мене, куди ми йдемо? 

— До Кая, сьогодні вечірка типу. — з усмішкою сказав він сівши на моє крісло. 

Я подивилася на нього.

— Я не піду.

— Підеш.

— Ні.

— Я зайду через годину.

— Нейт...

— Не запізнюйся.

Він просто розвернувся й пішов. Я ще кілька секунд стояла у дверях. Я навіть не погоджувалась. Але чомусь уже знала, що піду. Через годину я стояла перед дзеркалом. Довго вибирати не стала. Темно-сині прямі джинси, чорний облягаючий топ і шкірянка зверху.
Волосся розпустила, трохи підкрутила кінчики.
Провела чорним олівцем по очах, зробила смокі-айс і ще раз подивилася на себе.

Нормально.

Не вау.

Але й точно не жахливо.

Я взяла телефон, гаманець і, звичайно, пачку цигарок.
Без них я нікуди не йшла. Коли вийшла з кімнати, Нейт уже чекав.

— Нарешті.

— Ти сам сказав, що зайдеш через годину.

— Я не думав, що ти використаєш усю годину.

— Міг не чекати.

— Міг. — він усміхнувся — Але не захотів.

Я нічого не відповіла. До Кая ми їхали разом.
Нейт поводився так, ніби ранкова розмова біля моїх дверей взагалі не відбулася. Я дивилася у вікно, слухаючи музику.

— Ти мовчазна сьогодні.

— Я завжди така.

— Ні.

— А яка?

Він на секунду замислився.

— Коли злишся — набагато цікавіша.

Я повернула до нього голову.

— Ти спеціально мене провокуєш?

— Можливо.

Я закотила очі й знову подивилася у вікно. Через кілька хвилин ми вже під'їжджали до будинку Кая.
Нейт припаркував машину.
З машини я вийшла першою, але в будинок зайшов Нейт і кудись зник. Коли ми зайшли всередину, я одразу побачила Беатріс. Вона стояла біля Нейта. Я зупинилася лише на секунду. Я перевела погляд на нього. Беатріс щось говорила, а він слухав. 

Точно Беатріс чекає.

Я нічого не сказала й просто пройшла далі. Це була не якась грандіозна вечірка. Ніякого натовпу. Просто свої люди. Музика, приглушене світло, їжа на столі, хтось сидів на дивані, хтось говорив на кухні. З колонок тихо грав Chase Atlantic. Я озирнулася. Кай щось розповідав хлопцям. Арія сиділа неподалік. А потім я побачила Вайолет. Вона сиділа в самому кутку кімнати й дивилася на Ноеля. Я простежила за її поглядом. Ноель був з іншою дівчиною. Вони сиділи надто близько. Вайолет не відводила очей. Я підійшла до неї.

— Ходімо.  — вона здивовано подивилася на мене.

— Куди? 

— На балкон.

— Добре.

Ми вийшли на балкон. Холодне повітря одразу вдарило в обличчя. Я дістала цигарки, витягнула одну, запалила й сперлася на перила. Потім подивилася на Вайолет.

Її очі були величезними. 

Вона кілька секунд мовчала.

— Ти куриш?! — я почала сміятися. 

— Так. 

— А давно?

— Ще з Іспанії. 

Вайолет кивнула. Я зробила затяжку. Кілька секунд ми просто стояли мовчки. Потім я подивилася на неї.

— Він тобі подобається?

— Що? Ти про кого?

Я просто подивилася на неї. Вона зрозуміла.

— А... ти про Ноеля. — вона опустила очі — Мабуть, так.

Я мовчки чекала продовження.

— Але я йому не цікава. Для нього я як сестра, за якою треба наглядати. Наче Кай його приб'є, якщо зі мною щось станеться. А я не хочу так. — вона зробила паузу. — Тим паче, ми ніколи не будемо разом. У нього смак на дівчат інший.

— Наприклад? — Вайолет гірко посміхнулася.

— От, наприклад, та, що стояла біля нього. Блондинка з темно-блакитними очима. З ідеальною фігурою. — вона опустила голову. — А я що? Брюнетка, нещасні зелені очі, та фігура така собі, нічого цікавого.

— Воу. — сказала я — Пригальмуй, дурненька. Таких, як та блондинка, багато. Вони всі як під копірку. — я підійшла ближче — Ти особлива.

Вайолет мовчала.

— Якщо цей бовдур не бачить, то побачить інший. У тебе неймовірне волосся. Воно хвилясте, і це дуже красиво — я посміхнулася. — А зелені очі? Вони в тебе світлі. Дуже гарно виділяються. — вона ледь усміхнулася.

— А він, значить, просто придурок, що не помічає такої краси біля себе.

Вайолет тихо засміялася крізь сльози.

— Запам'ятай тільки одне, — продовжила я. — Коли ти перестаєш бігати за людиною, постійно звертати на неї увагу й просто починаєш жити своїм життям, іноді саме тоді вона починає тебе помічати.

Я підійшла до неї й обійняла.
Відчула легке схлипування.

— Все буде добре.

— Не думаю.

— Я думаю.

У цей момент двері балкона відчинилися.

— А я вас шукаю всюди! Ви де поділися... — Арія зупинилася і подивилася на Вайолет.

— Вона що, плаче?

Вайолет швидко витерла щоку.

— Вайолет, ти чого?

Арія перевела погляд на мене.

— Це через Ноеля?

Вайолет здригнулася ще сильніше.
Арія одразу розлютилася.

— Ну зараз я йому покажу.

Я схопила її за руку.

— Заспокойся, навіжена.

— Відпусти.

— Він побачить, коли вже втратить.

Арія на секунду задумалася.

— Це звучить так, ніби ти зараз говориш про себе. — я відпустила її руку. — Не починай.

Ми всі троє засміялися.
Потім обійнялися й повернулися всередину.

Ми тільки сіли на диван, як Арія почала єхидно усміхатися.

Я одразу це помітила.

— Що? Чого ти так посміхаєшся?

— Що то було вчора на балконі з Нейтом?

Вайолет саме зробила ковток напою.
Вона різко виплюнула його.