5 Розділ

Айві 

Наступного ранку я прийшла до академії з одним бажанням — щоб цей день закінчився якомога швидше.
Після вчорашнього мені зовсім не хотілося бачити Нейта.
Звісно, саме його я помітила першим, щойно зайшла до аудиторії.

Я зробила вигляд, що не помітила. Він теж нічого не сказав. І це було навіть дивніше.

Я сіла поруч із Вайолет і дістала з сумки зошит.

— Ви що, посварилися? — тихо запитала вона.

— Ні.

— Айві.

— Що?

— Ти навіть не дивишся в його бік.

— А повинна? 

— Та ні.. 

Вона усміхнулася, але більше нічого не сказала.
Я весь день намагалася зосередитися на навчанні, але думки постійно поверталися до вчорашнього.

До його слів.

До того, як він мене дратував.

І до того, як легко йому вдавалося вивести мене з себе.

Після занять ми вже збиралися розходитися, коли хтось із хлопців кинув:

— До речі, сьогодні ввечері вечірка. Не забудьте.

— Яка ще вечірка? — запитала я.

Вайолет одразу повернулася до мене.

— Ми йдемо.

— Ні.

— Так.

— Вайолет, я не хочу.

— Саме тому ти й підеш.

— Ні.

— Айві.

— Вайолет.

Вона подивилася на Арію.

— Допоможеш?

Арія засміялася.

— Звичайно.

Я вже зрозуміла, що сперечатися марно.

Через кілька годин вони вже були в мене вдома.

Вайолет перерила половину мого гардероба, Арія сиділа на ліжку й оцінювала кожен варіант, а я стояла перед дзеркалом і вже шкодувала, що взагалі погодилася.

— Ні, це не те.

— А це?

— Теж ні.

— Ви серйозно? — простогнала я.

— Абсолютно.

Вони нарешті знайшли те, що їм сподобалося.
Я переодягнулася й підійшла до дзеркала.
На мені була чорна коротка сукня, чорні напівпрозорі колготки й чорні ботильйони. Вайолет наполягла, щоб я залишила волосся розпущеним, а Арія додала кілька прикрас. Завершила образ чорна шкіряна куртка, яку я планувала зняти, щойно стане душно.

Я подивилася на своє відображення.

— Ну?

Вайолет усміхнулася.

— Ось тепер ти схожа на людину, яка збирається на вечірку.

— А до цього?

— До цього ти була схожа на людину, яку туди тягнуть силою.

— Так і було.

Арія засміялася.

— Ходімо вже.

Ми вийшли з дому.

На вечірці було набагато більше людей, ніж я очікувала.
Гучна музика, розмови, сміх, хтось танцював у вітальні, хтось стояв біля кухні.

Я намагалася розслабитися.

Вайолет з Арією кудись зникли, а я залишилася сама.
Я зробила кілька кроків уперед і раптом побачила Нейта. Він стояв неподалік із якоюсь дівчиною. Я не знала, хто вона. І не мала жодного бажання знати.

Принаймні саме так я себе переконувала.

Нейт раптом підняв очі. Побачив мене. Наші погляди зустрілися. Я хотіла відвести очі, але не встигла.
Він нахилився до тієї дівчини й поцілував її. Але продовжував дивитися на мене. Я відчула, як усередині щось неприємно стислося.

Якого біса?

Мені не було до нього жодного діла.

Абсолютно.

Тоді чому мене це так розлютило?

Я різко розвернулася й пішла подалі від людей.

Мені стало спекотно.

Хотілося тиші.

Я вийшла на задній двір.

Холодне осіннє повітря одразу вдарило в обличчя.

Куртка залишилася десь усередині, але повертатися по неї я не хотіла. Я дістала пачку цигарок. Дістала одну й вставила між губами. Навіть не хотілося курити. Просто хотілося хоч чимось зайняти руки. Я вже збиралася запалити, коли чиїсь пальці раптом забрали цигарку.
Я різко підняла голову.

Нейт.

— Що ти, бляха, робиш?! Віддай!

— Не хочу.

На його обличчі з'явилася нахабна посмішка.
Я кілька секунд просто дивилася на нього.

— Віддай.

— Ні.

Я важко видихнула й просто розвернулася, збираючись піти.

— Айві.

Я не зупинилася.

Він наздогнав мене й схопив за зап'ястя.
Я одразу розвернулася.

— Відпусти негайно.

Він замовк, а потім розтиснув пальці.

— Чого ти хочеш від мене, Нейте?

— Не знаю.

— Тоді навіщо ти за мною пішов?

Я глянула на нього.

— Тебе твоя... подруга чекає.

На його обличчі з'явилася знайома посмішка.

— Ревнуєш?

— Ні.

Я спробувала відсмикнути руку, але він уже відпустив мене.

— Чого ти взагалі хочеш від мене, Нейте?

Він нічого не відповів.

Просто зробив крок ближче.

Я хотіла відійти, але він нахилився й поцілував мене.

Я завмерла лише на секунду, а потім різко відштовхнула його.

— Ти сьогодні що, всі роти спробувати вирішив?!

Він лише дивився на мене з тією самою нахабною посмішкою. Я не стала нічого більше говорити. Просто розвернулася й пішла всередину.

Вайолет помітила мене першою.

— Айві? Ти де була?

— На вулиці.

— А чого така?

— Нормально я.

Арія подивилася на мене уважніше.

— Ти точно нормально?

— Так.

Я поправила волосся й озирнулася навколо. Нейта ніде не було видно. І чомусь я перевірила це ще раз.

Та що зі мною взагалі відбувається?

— Я хочу додому, — сказала я.

Вайолет здивовано подивилася на мене.

— Вже?

— Так.

— Але ми тільки прийшли.

— Мені тут не дуже добре.

Арія кивнула.

— Тоді ми підемо з тобою.

— Ні, не треба.

— Айві...

— Серйозно. Я сама.

Вайолет ще кілька секунд дивилася на мене, ніби хотіла щось запитати, але передумала.

— Добре. Напиши, коли будеш вдома.

— Напишу.

Я взяла куртку й вийшла з будинку. Холодне повітря одразу огорнуло мене. Я йшла додому, намагаючись не думати ні про вечірку, ні про Нейта.

Особливо про Нейта.

Але чим сильніше я намагалася викинути його з голови, тим чіткіше згадувала його погляд.

І той поцілунок.

Я стиснула губи.

— Придурок, — тихо сказала я сама собі.

———————————

Друзі ставте лайки якщо Вам подобається те, що я пишу. Я була б безмежно рада вашій активності. Я дуже рада, що мою історію прочитало вже 60 людей ♡. Безмежно Вам всім вдячна, ваша Nora Voss♡