Твій кошмар

4 Розділ

Нейт

Я ніколи не любив ранки в академії.
Особливо ті, коли перша пара починалася занадто рано, а Кайден уже з самого ранку не замовкав.

— Нейте, ти мене взагалі слухаєш?

— Ні.

— Я так і знав.

Я сперся спиною об стіну й глянув на нього.

— Ти можеш хоча б п'ять хвилин помовчати?

— Можу.

Він замовк.
На три секунди.

— Передумав.

Ноель, який стояв поруч, тихо засміявся.

— Ви двоє колись втомлюєтеся?

— Ні, — одночасно відповіли ми.

Я похитав головою.

Саме тоді в коридорі з'явилися дівчата.
Вайолет ішла попереду, поруч із нею була Айві, а трохи позаду — Арія.

Я одразу помітив Айві.

Не знаю чому.
Можливо, через її погляд, який завжди здавався трохи злим навіть тоді, коли вона просто дивилася на когось.
А може, через ті дивні сіро-блакитні очі.
Я вже вдруге за останні дні ловив себе на тому, що розглядаю їх.

— О, — протягнув Кайден.

Я перевів на нього погляд.

— Що?

— Нічого.

Він усміхнувся.

— Просто тепер зрозуміло, чому ти такий тихий.

— Не починай.

— Я ще навіть не почав.

Вайолет підійшла першою.

— Привіт.

— Привіт, — відповів Ноель.

Вона усміхнулася й на секунду затримала на ньому погляд.

Я помітив це.

І, здається, Кайден теж.

Але мій друг лише ледь усміхнувся, нічого не кажучи.

— До речі, — Вайолет повернулася до Айві, — ти вже знайома з Кайденом і Ноелем?

Айві похитала головою.

— Ні.

— Тоді знайомся. Це Кайден, мій брат.

— Твій брат? — перепитала Айві.

— На жаль так, але він двоюрідний — сухо сказала Вайолет — хоч щось добре, не бачу його пику кожен день.

— Я теж радий тебе бачити сестричко! — відповів Кайден.

Айві тихо засміялася.

— Уже подобаєтесь одне одному.

— Вона мені подобається, — сказав Кайден.

— Не звикай, — одразу відповіла Вайолет.

Арія підійшла ближче.

— А це Ноель.

— Приємно познайомитися, — сказав він.

— Взаємно.

Арія усміхнулася й швидко відвела погляд.

Я перевів очі на Кайдена.

Він дивився на Арію.

Занадто уважно.

Цікаво.

Вайолет тим часом подивилася на мене.

— А ви вже знайомі.

Айві скосила на мене очі.

— На жаль.

— Вона мене любить, — сказав я.

Айві пирхнула.

— У твоїх мріях.

— Я часто про тебе думаю. Може, це вже щось.

Вона на секунду замовкла.

Кайден зареготав.

— О-о-о, Нейте.

— Замовкни.

Айві похитала головою.

— Ви завжди такі?

— Він завжди такий, — відповів Кайден.

— А ти завжди мене захищаєш? — запитав я.

— Ні. Просто хочу подивитися, чим це закінчиться.

Пролунав дзвінок.

Вайолет зітхнула.

— Нам треба на пару.

— Побачимося, — сказав Ноель.

Вайолет усміхнулася й пішла разом з Айві.

Арія ще кілька секунд стояла на місці.

Кайден дивився їй услід.

Я штовхнув його плечем.

— Ти палишся.

Він подивився на мене.

— Про що ти?

— Про Арію.

— Відчепися.

Я усміхнувся.

— О, так це правда.

— Нейте.

— Що?

— Замовкни.

Ноель засміявся.

— Здається, сьогодні веселий день.

Я подивився в той бік, куди пішла Айві.

Так.

Схоже, буде весело.

Першою парою була лекція, на якій я вже за перші десять хвилин зрозумів — буде нудно.
Айві сиділа попереду й щось записувала.

Я подивився на її ручку.

Потім на свою.

— Айві.

Вона не відреагувала.

— Айві.

Вона нарешті повернула голову.

— Що?

— Позич ручку.

Вона глянула на ручку в моїй руці.

— У тебе ж є.

— Не пише.

— І що я маю з цим робити?

— Дати свою.

Вона важко видихнула й простягнула мені ручку.

— Дякую.

Я кілька секунд покрутив її в пальцях.

— Знаєш, вона мені подобається.

— Віддай.

— Чому?

— Бо вона моя.

— Тепер наша.

Вона різко повернулася до мене.

— Ти серйозно?

— Абсолютно.

— Блеквуд, віддай ручку.

— Забери.

Вона простягнула руку.

Я підняв ручку трохи вище.

— Ні.

— Ти поводишся як дитина.

— А ти занадто серйозна.

— Бо я хочу слухати лекцію!

— Нудно.

— Тобі нудно, тому ти вирішив дістати мене?

— Можливо.

Вона роздратовано видихнула й повернулася до дошки.

Я посміхнувся, поклав ручку на її парту й нахилився ближче.

— Не злись.

— Відчепись.

Я хотів ще щось сказати, але викладач раптом промовив.

— Аріас, покиньте аудиторію!

Айві завмерла.

— Але ж...

— Ніяких «але». Ви вільні.

В аудиторії запала тиша.

Айві повільно зібрала речі.

Перед тим як вийти, вона обернулася до мене. В її погляді було щось схоже на розчарування. Не знаю, що це було, але мені раптом стало ніяково. Вона вийшла, грюкнувши дверима.

Після пари ми всі зустрілися в їдальні.

Я зайшов разом із Кайденом і Ноелем. Вайолет уже сиділа за столом, а поруч із нею була Арія. Айві прийшла трохи пізніше й сіла навпроти мене.

Вона навіть не подивилася в мій бік.
Я вирішив не заважати її спокою.
Принаймні хвилини дві.

Я простягнув руку й забрав із її тарілки шматочок картоплі.

Вона повільно підняла на мене очі.

— Ти зараз серйозно?

— Що?

— Ти щойно взяв мою їжу.

— Тепер вона моя.

— Поклади назад.

— Не хочу.

— Нейт.