розділ 6.1

розділ 6.1

Ведмідь на прив'язі сильно реве, а Уляна прив'яз за собою волочить, зносить все навкруги і нервову систему Захара в першу чергу.

 Палева малій торпеді,  підлила Вероніка, запитуючи чи та вже скористувалась її подарунком- білетом у царство  справжніх непосид. І звичайно почувши негативну відповідь, запропонувала це виправити. 

Хоч і бажання відпочити в стінах будинку було дуже привабливим та  Захару вже соромно робилось чергову відстрочку у дитини просити. Чотири місяці її обіцянками годував, що наступного разу обов'язково підуть, та слова свого не трамав, а у дитини терпіння просив ще трішки почекати. І ось, нарешті, сам себе вламав на цю авантюру, хотів радість на обличчі доньки побачити і авторитету собі трішки добавити.

Себе готував до чергового тест-драйву на рівень фізичної та емоційної підготовки молодого татуся , тому коли сказали , що дитину за ручку не потрібно водити, а можна сидіти в кафе на дупі рівно, Захар тихо чортихнувся , що не привів дитину сюди раніше.

 Звичайно, спочатку свою кровиночку пильнував, ледь мозолі на очах не натер, але помітивши, що все доволі спокійно та культурно, дозволив двом половинкам персику так сильно не напружуватись. Навіть трохи в інтернеті часу згаяв, дізнався чим зараз люди живуть, чим дихають, І навіть, дозволив думкам своїм обсмоктати питання стосовно іншої особи жіночої статі, яка так радісно продинамила його на днях. Не дивлячись на те, що пропозицію від вигадав спонтанно,  відмова дівчини посіяло зерно інтересу, що тепер проростаючи , все більше збурює його гадалку.

Відверто кажучи, сам собі дивувався , що така дівчина, як Діана стала об'єктом його думок. Раніше серед цвіту в око впадали жінки пафосні, як рози або рідкісні екземпляри, як альстромерії, просочені шиком і гламуром.  Такі прості дівчата-ромашки здавались занадто звичайними і його просочене буденністю життя спонукало заглядатись на тих хто відрізняється від сірої маси. Тільки тепер, подорослішавши зрозумів, що радше він просто у людях не розбирається, а хто який цвіт не визначається обгорткою, лише наповненням в середині і енергетикою, яка або притягує, або відштовхує зовсім.  

Від Діани ж йому віяло теплом, таким в біса притягуючим, комфортним, що хочеться загорнутись в нього по самі вуха і кайфувати від цих почуттів, не зважаючи на голос сумлінь і  прагматичності, що настирно стукала у двері і вимагала повернути її назад, а не вигадувати собі того про , що не знає і поняття не має.

До того ж, мабуть відчуваючи, що татусь про іншу леді думає, Уляна вже щось натворила і він змушений летіти розбиратись в чому справа.

Першим в око кинулось мандаринове волосся, якогось персонажа, і вже згодом під ним, як під парасолькою притискалась до жінки його дитина.

 Уляна дитина доволі комунікабельна і відкрита, але така довіра до посторонньої людини його здивувала. Він поглянув на іншу жінку, що шипіла, як котяра якому стали на хвіст і зрозумів бажання своєї малечі сховатись подалі.

-Тебе мама не вчила, що битись не культурно?,- долинає до його вух некоректне питання від жінки, яке не на жарт розбурило лють у всіх його нутрощах разом.

Яке вона право має так з його дитиною розмовляти? З таким тоном, наче якусь волоцюгу з порогу дому проганяє.

-Чого її мама не вчила, не ваше діло!- вмить атакує у відповідь жінка-мандаринка, а Захарові ледь дух не вибило від грубості звукової гами.

Бачити, як незнайомка захищає його дитину було дуже неочікувано, але дуже приємно. Ще не знає хто це , але вона йому вже подобається.

Спостерігати за сутичкою дуже цікаво, але через те, що його дитина безпосередній учасник, змушений втрутитись, і саме вчасно, бо та мегера налаштована дитину карати.

-А ви хто будете?,- жінка спантеличено поглянула на нього. Грізний вигляд одразу попустила.

-Батько тієї, кого ви зібрались карати,-  його позирком можна було б забивати цвяхи,-Уляно?

Помітивши батька дівчинка стрімголов погнала в його обійми.

-Що сталось?- Захар присів і запитав суворо, без краплі невпевненості в голосі.

Уляна приникла і несміливо поглянула у вічі.

-Цей хлопчик,- показала рукою на малого, що тер одне око рукою в обіймах своєї матусі,- Вдалив Діану по попі. Я бачила!

-Кого вдарив?,-йому здалось, що почулось.

-Діану!

-Діану?

-Таак,- дитина звела бровки, виказуючи усю несправедливість ситуації, а Захар одразу ману втратив, поглянув доні за спину і побачив жінку ніби знайому, ніби ні.

Блакить у полум'ї одразу відвела погляд в сторону. Їй здалось, що шкіра з волоссям стали одного кольору і вона не витримає натиску бурштинових очей начальника. Від них у неї ноги підкошувало. Вона враз ставала занадто вразливою.

Захар приглянувся і все ж зрозумівши, що перед ним Діана стримано усміхнувся.

-То що кажеш доню? Вдарив Діану по попі?,-брови самі полізли на гору, а Меріда зачувши питання одразу від ніяковості очі замкнула, тяжко видихаючи усі незгоди останніх днів.

-Я побігла за ним, щоб він поплосив вибачення, бо не можна бити дівчат, а він з мене посміявся, хотів іглашку у мене заблати. А тьотя Ніка казала, якщо тебе облажають тлеба давати здачі,- нацупилась пригадуючи розборки з прищем.

Захар з горем пополам склав пазлики інформації , якими поділась Уляна і піднявся.

-То виходить, ваш син теж має бути покараний,- звернувся до мами-кенгуру.

-Це ще за що?,- обурилась вмить.

-За те, що наніс принцесі тілесні ушкодження по парним м'язам тазу і зник з місця злочину.

Жіночка зосереджено кліпала очима намагаючись доперти сенс сказаних ним слів.

-Та що ви верзете? Це ж дитина!  Хіба він міг сильно вдарити? Просто хотів привернути увагу, а ви тут роздуваєте з мухи слона. Це просто прояв симпатії.

- Цікава логіка,- хмикнув, не очікуючи почути нічого іншого,- То якщо я вас теж вдарю, не сильно, ви пробачите?

-Це інше!,- обличчя жінки витягнулось, -  Ви що хворий?