Розділ 1. Частина 7.

Розділ 1. Частина 7Час в університеті пролетів як один шалений заїзд на спортбайку. Хто б міг думати, що після того підвалу ми пройдемо через роки вічних батлів, заліків, суперечок за парковку та прихованих іскор. І ось цей день настав. Наш випускний.Головний хол університету гудів від музики та сміху. Усі студенти були в розкішних сукнях та костюмах, тримаючи в руках омріяні дипломи. Я стояла біля колони в ефектній вечірній сукні, яка ідеально підкреслювала фігуру, але замість витонченої сумочки в моїй руці все одно красувався незмінний червоний шолом. Королева доріг залишається королевою до кінця.Поруч зі мною крутилася Аліса. Вона сьогодні теж виглядала як принцеса, але залишалася все тією ж кумедною непосидою — поправляла окуляри, ледь не падала з незвичних високих підборів і швидко панікувала, розглядаючи натовп випускників.Раптом люди навколо розступилися. По коридору впевненою ходою йшов він. Тай. Жодних худі чи повсякденних курток — сьогодні на ньому був ідеально підігнаний чорний костюм, який робив його ще більш солідним і серйозним. Він тримав у руках свій диплом і чорний шолом.Тай впевнено крокував у наш бік, але коли його погляд зупинився на мені, він... раптово застиг на місці як укопаний. Великий і небезпечний бос університету вперше в житті виглядав абсолютно спантеличеним. Його темні очі широко відкрилися, він обвів мене повільним поглядом із ніг до голови, розглядаючи мою ніжну сукню. Його звична зухвала маска просто злетіла за секунду. Тай кілька секунд мовчки дивився на мене, вражений моїм виглядом, так і не вимовивши жодного слова. Потім він різко зціпив зуби, розвернувся і мовчки пішов далі до виходу з корпусу.Я лише провела його холодним поглядом, прикусивши губу. Ця німа сцена без жодного слова сказала набагато більше, ніж будь-які університетські погрози...