Розділ 14

***
На жаль, чи радше на щастя (залежить з якого боку глянути), але за допомогою алкоголю та душевної розмови не вирішились проблеми Наталії, а з нею разом і Соломії, адже вона не вспокоїться, поки не перестане бачити свою підопічну нещасливою, або на порозі зникнення.
– Робити нічого, – зітхнула якось Наві, – їй потрібна допомога спеціаліста.
А на всі протести Солі відповідала:
– Послухай, не всі потреби людина може перекрити сама, з чимось допоможе ангел, але з чимось… Загалом – їй потрібна допомога людини, чи навіть декількох людей.
– Ти хочеш відправити її в психушку? – мало не розплакалась Мія, яка вже встигла прив’язатися до підопічної.
– Не перекручуй мої слова, я лише пропоную підлікувати її душу, адже саме це їй і потрібно. Лікарі допоможуть, її ангел буде поруч і ніхто не заборонятиме тобі відвідати її як подругу, навпаки це тільки допоможе.
– Якщо дружба допоможе, то не треба…
– Треба, – перебила Солю Наві. Ангелові видно стало шкода вже і Наталю, тож вирішила дати корисну пораду і була права.
– Так, можливо раніше твоїй підопічній б допомогло звичайне людське тепло, любов та увага, але це було до того…
– До чого?
– Це складно пояснити, – Наві потерла переносицю, –  ти ж не знаєш як людина провела своє життя до зустрічі з тобою, які люди її оточували, про що вона думала? Зараз, коли її душа хвора на так звану «депресію», то потрібно знайти причину, а не боротися лише з наслідками, – намагалася пояснити ангел, але як же простій людині, хоч і відьмо-ангелові, зрозуміти то все? Адже в Соломії все таки найбільше є людського, тож і думає своїм простим людським мозком, що сама з усім впорається.
– Не впораєшся, – відповіла на думки ангел, – не потрібно доводити все до того, що одного разу ти не встигнеш… Так, вона посміхатиметься тобі і можливо пробуватиме жити як ні в чому не бувало, але щось точитиме її душу. Той не зрозумілий душевний сум, котрого вона так сильно захоче позбутися, що позбудеться життя! – мало не плакала Наві, в погляді якої був такий біль, наче вона сама щось схоже пережила, та Соломія не розпитувала про це. Знала, як прийде час, Наві сама їй все розкаже, а поки вона чекатиме і віритиме своєму ангелу і Наталю вона також врятує, хоче сама підопічна того чи ні!

***
На диво Наталя погодилась пройти лікування майже одразу. Видно права була Наві і щось добряче поточило душу підопічної Мії, але радувало те, що бідолашна не здалася ще повністю і навіть розридалася, признавшись, що вагалася тоді на Ратуші, але щось всередині, крім Мії, підтримало її. А вже вдома, обговоривши все з Наві по дзеркалу, дівчата зійшлися у думці, що то був рідний ангел Наталі, котрий також рятував її як міг.
– Нема межі ангельській любові, – просльозилася Соля, а Наві навіть матеріалізувалася, щоб обійняти її, тихцем також стираючи сльози, адже тоді, на ратуші також бачила ангела Наталі, який легкою димкою обгортував, наче обіймаючи за плечі.
Соломія пообіцяла відвідувати Наталю і приносити їй смаколики, тож тримала слово і як тільки починалися години відвідування, чи подругу відпускали на прогулку вже була тут як тут (благо, клініка знаходилась недалеко від пекарні, де працювала Соломія, тож могли зустрічатися під час обіду, чи Наталія сама приходила попити кави з випічкою). На щастя, з часом зміни у колишній підопічній, а тепер і щирій подрузі стали помітні і не озброєним оком, лікування і підтримка спеціалістів та тепло дружби дали свої результати і згодом Наталія змогла з чистою, здоровою та сильною душею увірватися в життя.
 Щоб одужати повністю та перестати відчувати згубні емоції знадобився час і немало-небагато рік, враховуючи час лікування а згодом адаптування до життя по новому, але воно того вартувало, адже дівчина, а вже жінка (вона недавно вийшла заміж!) змогла вирвати свою душу з полону та згубного впливу думок, що точили і заважали сприймати життя таким, яким воно є – прекрасним, та явно вартим того аби прожити кожну відведену нам секунду!