Розділ 13

***

Цього разу Мія вирішила душевно поговорити з Наталею, попередньо урятувавши їй життя, звісно.

Як відомо, ніщо так не сприяє щирій, душевній розмові, як старий добрий алкоголь.

Невідомо скільки потрібно саме Наталі, тож Соломія знатно запаслася, наповнивши величезну спортивну сумку н-ною кількістю пляшок з вином, що зробило її непідйомною, як і Наталю з Мією після посиденьок до ранку на ратуші.

Не відомо що допомогло краще – алкоголь і навіювання Наві (як же без її підтримки?) чи можливість виговоритися і скинути всі тягарі з душі і Мії і...

– Наталі-і-і-і, – лилася пісня під п’яне бурмотіння. – НаталІ, ну чого тобі не живеться? Ну все тут тобі: гроші, квартира, робота, здоров’я а ти що? Стрибати надумала? – ледве контролюючи свою міміку, злилася Мія. – Рятуй тебе та й рятуй, вже сил моїх нема!

– А я що, думаєш весело чи що? Дурнею страждаю? Гик… Може я також хочу як всі, сім’я, сварки, пристрасть, емоції, гик… А так… Не цікаво мені то все, сухо якось…

– То намочи! – доливала вино у пластикові стакани Мія, а згодом і сама Наталя.

Щиро подружившись за розмовою дівчата були готові удвох покинути «місце дружби», підпираючи одна одну і підтримуючи, та нажаль одна з них (не відомо чия то була нога, так вже заплітталися вони в обох) зачепила спортивну сумку і вона з шумом плетіла униз бренькаючи склом і розливши згодом усе не допите вино по площі Ринок. На щастя Наві, як ангела, алкоголь не сп’янив, тож підсиливши відьомько-сиренну силу Мії заставила її співати ангельською мовою, аби та не дала людям запам’ятати те, що не потрібно.