Розділ 10

***

… – І ти про таке мовчала?

Цього разу Мії приснилася дівчина, обличчя якої вона мало запам’ятала. Однак чітко пам’ятала дату час і місце, тож на одне дурбецало підопічне в неї стало більше.

Соломія, якій вкотре довелося рятувати чиєсь життя, цього разу від цеглини, що падала з реконструкції у центрі міста,  зараз розмовляла з дзеркальцем у косметичці.

Дівчина, якій вона сьогодні врятувала життя, довго дякувала і мало не розплакалась, але Наві сказала, що в тої мала воля до життя, тож її також може спідкати кінець шляху згодом, через сумні думки.

Наві, котра боялася тратити сили, що вернулися не так давно, була змушена матеріалізуватися за найближчим рогом, аби люди не дивилися на пришелепкувату, що розмовляла з косметичкою чи то своїм відображенням у ній.

– Ну так, адже тобі подобалося бути рятівницею одного, але ти була ангелом для декількох підопічних. Хоч би ти швидше згадала, як це бути ангелом-охоронцем.

– Я і так розуміла, що це складно, хоч і не до кінця пам’ятаю. Але чому у мене двоє підопічних? Чи їх було більше?

– Як ти вже знаєш, у Сергія є ангел-охоронець, у тієї дівчини він також є, як і у тебе. У всіх є ангели і якщо вони не витрачають всі свої сили на підопічного, то спокійно собі існують. Але на той момент Сергій майже втратив свого ангела, що захищав його від поганих вчинків зумисно, а ти якраз тільки стала ангелом, тож і почала працювати з такими, як Сергій.

– З тими, хто згодом мав втратити ангела?

– Так! Нарешті ти щось зрозуміла.

– Ти помиляєшся…

Так, Соломія мало що розуміла, але, тим не менше намагалася розібратися з тим, що відбувається в цьому буремному світі, а Наві, як її ангел, вже вкотре намагалася їй усе роз’яснити.

–  Отже ангел повинен оберігати від усього злого, але не переходити межі. Тобто, не можна рятувати на прикінці шляху, чи ЗУМИСНО відгороджувати від поганого?

– Ти просто переносиш все на людський розум. Так, людина має право вибору, погана чи хороша компанія, жити чи не жити і т.д. Але інколи ангелам шкода людину, що йде хибним шляхом чи взагалі його завершує, от і витрачають свої сили, інколи до кінця, намагаючись врятувати підопічного.

– Але це ж не завжди іде на користь?

– Ну так, я ж казала, що без…

– Так-так, без ангела удача людини близька нулю, – нагло перебила Соломія і задумалась.

Її з Наві випадок виходив за межі, адже у неї був дар, що згодом розкрився і молитви, що підтримувили як її сили, так і ангела.

Соломія мала спробувати, наступного разу, як рятуватиме Сергія, чи Наталку (ім’я нової колишньої підопічної) якось вправити їм мізки: одному, щоб почав молитися і щиро, поки Мія сама його не вбила за пакісний характер; іншій, щоб цінувала життя і відкинула думки, що це саме життя відштовхують.

Ох і не легко бути ангелом-охоронцем.