Розділ 5

***

– От казали тобі, Соля, не перепрацьовуй, – збризкувала обличчя Мії Мар’яна, навіть коли сестра вже повністю опритомніла.

– Я в порядку, – відмахнулась від води дівчина і попрямувала в туалетну кімнату

Ну не казати ж сестрі, що знепритомніла Мія не від переробітку, а від швидкого спогаду, який чомусь накрив її при першому погляді на нового покупця. І що ж за спогад то був?

«– Ти засранець і як людина і як підопічний!»

Фраза з спогаду заставила посміхнутися. Пазли поступово складалися в голові і Соломія вже мала якусь чітку картинку.

Спогад був про хлопця років двадцяти п’яти, з примхливим характером, зеленими очима і борідкою, якого мала наставляти Соломія.

Ну що за дурниці?

Після роботи, а це – рівно 20:00, Мія чимдуж бігла до дому. І хоча там її ще не чекав чоловік, котрий затримався на малярних роботах, якими зараз був зайнятий, але чекав щоденник, в якому записувалися тепер не тільки всі сни-спогади (яких нажаль було мало), а й просто дні, аби точно нічого не забути.

Прибувши додому і нашвидкоруч прийнявши душ, дівчина поставила розігріватися в мікрохвильову піч чергову «готову вечерю», котру згодом запропонує і чоловіку, але зараз – щоденник, все інше зачекає.

«З щоденника»

Отже, що згадалося:

1. В 2018-му, я потрапила в аварію, де замість того, щоб загинути зустріла свого ангела – Наві.
2. На той момент у мене вже були стосунки з Джеком, які тривали «?» часу.
3. Я і всі навколо втратили пам’ять не тільки про події, що відбувалися протягом двох років, але отримали фальшиві спогади, аби перекрити…

– Перекрити що? – задала собі питання дівчина, поки скроні знову заливало болем, чомусь глушачи щойно здобуті спогади.

– Наві, – покликала дівчина до дзеркала.

Знайомі очі і руни на обличчі спалахнули на скляній поверхні.

– Я була ангелом-охоронцем того покупця?

– О, то ти його згадала? – посміхнулася ангел, її зелені очі заблищали.

– Було б набагато легше, якби ти сама розказала мені все, а не терпіти шалену головну біль і отримувати спогади лише уривками.

Соломія насупилася.

– Ти вже знаєш, що я не можу, – зітхнула Наві.

Мія знала, що Наві не мала права розповідати дівчині про життя в ролі ангела-охоронця. Знала, що то була помилка, випадковість, адже при аварії Мія мала загинути, хоча Наві цього не хотіла.

Ангел, порушивши всі відомі і невідомі правила врятувала своїй підопічній життя, але, щоб та його цінувала, дала їй шанс і самій побути ангелом охоронцем.

Чому ж тоді у неї не було пам’яті про той час? Чому і інші люди почали жити ілюзіями спогадів? Відповіді на ці питання не було, а Наві, почувши, як у дверях повертається ключ, поспішила зникнути з дзеркала.

Джек повернувся додому.

***

Соломія багато чого не знала, чи не пам’ятала, але все, що робилося, було на краще. Мабуть не даремно зникла пам’ять, а спогади багатьох людей було змінено. Не знала вона і про свої сили, які зараз намагалися приховати від неї, але які намагалася розкрити їй ангел.

Чому так?

А ось чому.

Соломія з народження мала дар. Закритий, відьомський, але дар. Це не заважало їй жити і як і багатьом людям допускатися помилок. Вона не знала про свій дар, хоч і дивувалася надиво точній інтуіції, чи удачі, що спідкала мало не на кожному кроці. Проживала своє життя як всі, хоча і не була одною з тих, хто дуже вірив у дива чи містику, та намагалася творити ці дива для інших, часто жертвуючи своїм часом і бажаннями на користь інших чи для загального блага. Через доброту і пошкодувала її ангел, не дозволивши смерті забрати душу відьмочки, котра так і не розкрила свій потенціал.

І Мія старанно відслужила ангелом два роки, коли вирішила, що настала пора повертатися до життя. Але як їй це зробити? Вищі сили знали як. Стерли пам’ять і змінили спогади, вони хотіли аби Мія завершила свій і так занадто довгий шлях життя, котрий мав обірватися ще у 2018-му. Це вже був урок для Наві, аби не лізла, куди не просять, а саме в життя смертних.

Наві це не прийняла, довелося стратити половину своїх сил і знову рятувати підопічну. Та цього разу, аби її не забрала до себе вічність, пробудити її сили, що допоможуть зробити спогади. Дарма, що свої власні сили доведеться віддати до кінця, але ангел не шкодувала, її відьма підопічна стане кращим ангелом ніж вона сама…