Розділ 1

Я не люблю сюрпризи. У моєму світі вони означають або бомбу в кишені, або зрадника в Радах, який раптом вирішив, що його яйця важливіші за лояльність. А я — Дем'ян Вовк, голова Служби Безпеки Магічного Конклаву. Я — Граніт, і це не метафора.

Так назвали мене підлеглі, бо я не гнуся, не ламаюся і не дозволяю нікому ламати систему.

Я маю повних тридцять сім років, сто дев'яносто вісім сантиметрів м'язів і шрами від чотирьох воєн.

Мій костюм — чорний «Армані», зшитий на замовлення, бо стандартні не витримують, коли я рухаюся.

Сюрпризів не очікувалося і від того брифінгу у Конклаві. Я мав отримати інформацію про артефакт: координати, ступінь загрози і час на виконання завдання. Та все почалося з фрази, якої не мало звучати від голови Ради:

— Вилучити артефакт з рук цивільної відьми-аматорки. Артефакт було модифіковано, і тому небезпека невизначена. Відьма — Роксолана Бойко, 27 років, інстаграм-інфлюенсерка з фейковими чарами. Адреса: Троєщина, панелька, квартира 47. Без потреби не чіпати, та якщо опиратиметься — нейтралізувати.

Слова «інстаграм» та «інфлюенсерка» викликали огиду у Раді. Декілька членів навіть перезирнулися, ніби їм пропонували непристойне у публічному місці. Інші недовірливо зиркнули на голову.

Той пальцем із довгим нігтем підштовхнув планшет із відкритим профілем:

— Дивіться, Вовк. Втретє за місяць аматорки з інстаграму модифікують старі закляття, і вони виходять з-під контролю. Витік очевидний. Шахрайки починають чаклувати по-справжньому і використовують для цього тисячолітні знання. Цього разу це не жарт для видалення прищів. Розкрито «Твердиню Титана». Порушниця дістала її з неврахованої старої магічної книги.

Хтось охнув. Під іншим скрипнув стілець.

Я взяв планшет із профілем порушниці. Очі мали звикнути до рожевих та золотих плям, за якими ледве проступила картинка.

@roksiboyko_magic

На аватарі була дівчина у леопардовому топі, з надутими губами та штучними віями завдовжки з мій палець. На фоні стоять неонова свічка та кристали. 1200 підписників.

«Начаклуй собі бажане | Марафони щастя | Налаштуй своє ізобіліє»

— Яке ще «ізобіліє»?

— То у них кодове слово. Про все.

Відповів наймолодший член Ради і тим викликав підозру у старців. А я давно перевірив молодого — він мав профіль не лише в інстаграмі, але й у тредсі. Вдавав скуфа і писав огидні приватні повідомлення жінкам — зумисно, щоб ті виставляли їх на публіку. Це не було зрадою, але ідея дивна.

Перша сторіз: леопардова блузка натягнута до межі, груди випирають так, що тканина вже мала б луснути. Білим шрифтом накладено:

«Дівчата, сьогодні заряджаємо на любов! Хто зі мною в марафоні "Твій чоловік повернеться"? Пишіть + в директ»

Грає повільна музика, жінка проводить рукою по шиї, грудях, талії — чи то спокушає, чи то малює невидимі руни. Зелені очі дивляться прямо в камеру. Хитрі, з іскрою, і точно не дурні.

Друга сторіз: фото старої книги на столі між свічок з «Аврори». Сторінка відкрита на «Заклятті Твердині Титана». Поряд стоїть склянка з червоним вином і кришталевий дилдо як провідник енергії. Текст:

«Сьогодні тестуємо бабусину книгу! Хто знав, що "непробивна твердиня" працює і на чоловіків? Валєрік уже в шоці. Результат завтра в закритому чаті марафону. Підписуйтесь, дівчата, буде гаряче!»

Третя сторіз: Вона сидить на ліжку зі схрещеними ногами, цього разу леопардові лосини. На фоні типова панелька із «євроремонтом» двадцятирічної давнини. Тримає ту саму книгу заклять і посміхається в камеру:

— Привіт, мої чарівниці! На зв’язку Роксі! Сьогодні я вирішила допомогти своєму Валєріку. Він останнім часом… ну, ви зрозуміли, не дуже "твердий аргумент". — Вона підморгнула — Тож я взяла бабусину книгу, трохи змінила… і вуаля! Тепер він мовчить і стоїть, як титан. Хочете так само? Щоб чоловік стояв і мовчав. Приєднуйтесь до марафону "Твердий чоловік за 7 днів". Ціна — всього 990 грн, результат гарантовано. А хто не вірить — дивіться сторіз завтра вранці. Обіцяю, буде вогонь!

На прощання — повітряний поцілунок.

***

Я відсунув планшет. Члени ради ховали сум'яття в капюшонах, голова кашлянув.

— Бачили? Вона взяла класичне оборонне закляття і направила його на біологічну тканину. Якщо зможе розповсюдити по своїй аудиторії — через тиждень половина Києва ходитиме із вічним стояком і мовчатиме. Чоловіча половина.

Я не люблю довго говорити.

— Час?

— Виконати до півночі. Команда ваша. Артефакт доставити для обліку в сейф. Дівчину допитати, але без надмірностей. Вона цивільна.

Я кивнув. В голові вже крутилася картинка: Троєщина, запах панельки і дівчина, яка посміхається зеленими очима.

Ми виїхали о 22:13. Я сидів за кермом — завжди сам веду, коли справа серйозна. Команда мовчала. Вони знали: якщо Граніт за кермом — краще не питати.

Троєщина зустріла нас ліхтарями, подекуди згаслими. Під'їзд був стандартний, з тих, що чистіші: не смердить, є вазони. Ліфт не працював.

Піднялися сходами на сьомий. Двері квартири 47 були прикрашені завитками і сердечками.

Я тричі постукав.

Спершу була тиша. Потім почулося шарудіння, тихе матюкання жіночим голосом і звук, наче хтось ховає щось під ліжко.

— Конклав. Відчиняй.

Двері відчинилися на ланцюжок.

І ось вона. Роксолана Бойко. Без леопарду, у піжамі з пандами. Довгі вії та надуті губи змиті, або то була інста-маска. Але очі ті самі. Зелені. Руде волосся і погляд — зацікавлений, нахабний, знизу вгору. Бо я завжди вищий.

Вона округлила очі і заінтриговано всміхнулася:

— Ого, хлопче… Ти точно з доставки? Бо я не замовляла стільки м'язів одразу.

Я штовхнув двері. Ланцюжок зірвався.

І тоді все почалося.

Знайомтесь — Граніт!