Тваринний крик

Тваринним криком розлилася далечінь. Істота в пастці хижих, жорстоких мисливців на свободу. Глибокий, болісний і жахливий рев охопив ліс. Тварини крик, скиглення зник. В душі твоїй оселиться щось, що серце розриває мов вістря ножа. Грім загримить у небезпечній близькості. Ти один, у своїй стрімкості до майбутнього. Ходиш, біжиш, кричиш – «Я Жити Хочу!» - але один лише звук нестерпного грому, зруйнує тебе просто в мить. Грім гримить, ревом гучним, нестерпним, нестримним, болючим, страшним. Грім гримить, лякає усе довкола. Тварина у пастці реве, стогне, плаче. Біжить. Біжить життя на землі мов у пеклі. І серед будівель, попадали ми. Втомлені, зморені, вигоріли до тла. Брехня! Це брехня знову і знову! Гортанний крик, пульс вже зник, ніхто не почує і не дізнається, коли серед будівель знов хтось скінчається. Тварина та, що кричала й билась, зірваласяь і впала мов лист осені в мить. І знову тиша. Ліс заснув. Тільки тихий дощ і вітер плачуть над тілом, що колись було живим. Коли ми постанем… Чи буде що захищати? Лиш осінній лист серед болю і крові тихо і легко впаде. Як і тіло.

Анастасія Мазуренко

Подобається

#778 в Молодіжна проза
#240 в Підліткова проза

У тексті є: біль, емоційний занепад

Відредаговано: 28.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись