Поради батька прирівнювалися до наказу. Тому Андрій не став чинити опір і взявся відповідати на його запитання. Зрештою, він знав, що його батько – владна людина, і в разі чого зможе його захистити. Мамі Андрія не подобалася думка, що її син стане піддослідним кроликом, але не стала поки що суперечити чоловікові. Все одно, за кілька днів настане навчальний рік. Син поїде до обласного центру, і лікарі самі відчепляться від нього.
Якоїсь миті Андрію навіть сподобалося займатися з Віктором Івановичем. Той давав йому цікаві тести, розповідав про перспективи їхнього дослідження. Хлопець навіть подумав, що ці досліди допоможуть йому зорієнтуватися з напрямком, у якому слід продовжити власні пошуки істини про життя і смерть.
Але через два дні Говоров констатував, що поки що всю необхідну йому інформацію вже отримано. І тепер на неї чекає обробка. Лікар попрощався з Андрієм, на задоволення матері, які не довіряли тепер лікарям.
У день від'їзду, батьки присіли з ним «на доріжку», суворо наказали більше не пиячити, і посадили його на автобус. Він помахав їм рукою, вставив у вуха навушники і почав спати під улюблену музику.
Прибувши до гуртожитку, Андрій кинув на ліжко сумку та рюкзак, і відразу вирушив із сусідом по кімнаті до магазину за хлібом. Мати все завбачливо поклала йому в лоточок, а ось хліб – забула.
Тільки-но хлопці встигли розрахуватися на касі і вийти з магазину, як до Андрія з обох боків підійшло двоє чоловіків, взяли його під руки і заштовхнули на заднє сидіння автівки, що стояла біля тротуару з відчиненими дверцятами.
- Гей, що відбувається? Теплов! – здивовано загорлав сусід.
Однак, машина рвонула на всіх парах геть, несучи його сусіда з очей! Хлопець просто остовпів. Він ще не знав, що протягом усіх наступних днів, місяців і років його періодично запитуватимуть про цю мить батьки зниклого, студдекан та місцевий дільничний інспектор.
Але Андрій зник безвісти з їхнього життя назавжди.
Кінець
2024 р.