Розділ 1. Після повернення

     Після казкового повернення, Ліза спочатку намагалася забути про те, що трапилося. Мама всіляко відвертала її розмовами на різні теми, займалася з нею уроками. Несподівано виявилося, що в оточенні зниклої все-таки були дівчатка, яким було не байдуже до її зникнення.

     Але за пару днів, під час нічного сну, Ліза знову побачила страшну каламутну хвилю, що неслася з величезною швидкістю на їх місто. Вона з криком прокинулася і зраділа, що в цей час мами не було поряд. Дівчинка уявила, як би налякала маму!

     Пам'ять міцно тримала її в лапах страху і не збиралася відпускати зі свого полону. Ліза розуміла, що її життя ніколи не буде таким, як раніше. І вона звідкись знала, що для позбавлення від страшних спогадів, їй необхідно щось зробити. Але що? Вона навіть подумала, що, може бути, слід звернутися до шкільного психолога. Але потім злякалася того, що той поставить діагноз психічного захворювання і її запроторять до психлікарні. Але ж, вона все бачила на власні очі та не була психічно хворою! (Ліза не знала, що психічно хворі бачать самі реалістичні галюцинації й упевнені в тому, що вони бачать справжню картину світу та абсолютно здорові).

     Лягаючи спати, Ліза вже кілька днів поспіль не могла спокійно заснути. Вона переверталася з боку на бік, тяжко зітхала, повторювала таблицю множення, яка завжди раніше наводила на неї сон ...

     Але повторювався один і той, же кошмар. На неї котилася величезна каламутна хвиля висотою з 20 поверхів і її загибель була невідворотною!

   Все ж таки, в черговий раз, вже засинаючи, Ліза побачила зміни в страшній картині сну. Боковим зором вона помітила якийсь рух праворуч від неї, як ніби в набіглу хвилю пірнуло або ковзнуло якесь невеличке тіло. Ліза мимоволі напружилися, і розуміючи, що знаходиться уві сні, постаралася повернутися вправоруч і розгледіти, що ж там відбувається.
    Однак,  зараз абсолютно чітко вона розгледіла тіла двох дітей, які стрімко неслись від неї в холодній хвилі.

     - Гей, тримайтеся! Пливіть до берега! - закричала вона і миттю вскочила в ліжку.

   Прокинувшись в цей раз, вона, якимось чином зрозуміла, що неодмінно повинна дізнатися, що ж сталося з дітьми Поливановими, інакше вона ніколи не отримає спокою.

     Іспити були вже «на носі», мама контролювала кожен її крок, тому Ліза була позбавлена ​​можливості зробити що-небудь без її відома. Але, якби мати дізналася, що її дочка весь час повертається до подій, що відбувалися в тумані, то, швидше за все, почала б тягти її по психологах та психіатрах. А Ліза цього не хотіла. Проте, їй треба було в усьому самій розібратися.

     І дівчина знайшла геніальне рішення. Тепер вона стане заводити будильник на 4 годину ранку, і поки мама міцно спить, зможе займатися тими справами, які її цікавили набагато більше, ніж іспити. Прямо завтра вона і почне своє розслідування. А поки їй треба скласти план дій...