П'ятий вершник

"Знаєш, хочеться Апокаліпсису, щоб глобальний переворот відбувся.

Вся ця мішура, бабки, статуси, посади, закони, укази, щоб все 

це в одну мить втратило всякий сенс. І щоб все з нуля, все з початку"

- Сергій Глухарев
 

- Отже, що привело вас до нас? Без образ, але випускник РРУ що присвячує себе цивільному правопорядку це рідкісне явище. - Фейт обійшла новенького і попрямувала до дверей. Неочікуваності неочікуваностями, але вихід ніхто не відміняв, адже як і сказала раніше Пані Муніоз, терміни піджимали з усіх сторін.
- Вважайте це покликом сердця, - відповів Ян глибоким баритоном і легким кроком попрямував за дівчиною, голос Капітана Войчіка однозначно був під стать його зовнішньому вигляду.
 "Він ніби з реклами армійської служби виліз. Тільки чергового показушніка в команді мені не вистачало", подумала Фейт і подумки закотила очі, але в голос сказала зовсім інше.
- Сподіваюсь, що сердце покликало вас до тяжкої і доволі невдячної праці, а не до почуття справедливості і героїчних вчинків, адже тоді ви точно не за адресою, - дівчина зупинилася перед широкими дверима колись великої операційної, а зараз розподільчого кабінету КСОЛ і поглянула на Капітана. Треба було визнати, не дивлячись на зовнішній вигляд типового силовика, він мав свою, дику харизму. Ян Войчік був красивим зі своїми синіми очима і квадратною щелепою, з якої не сходила хитра напівусмішка. І однозначно про це знав. Хлопець трохи нахилив голову набік, наче кіт, що побачив як миша намагається загрозливо пищати, та відповів:
- Доволі дивне мислення для тієї, чия робота безпосередньо пов'язана з альтруїстичними спонуканнями.
- Можливо, але мою їжу ідах над головою забезпечують не вони, а результати. І саме їх я очікую від нашої співпраці. - Інструктор Моан розвернулася і відкрила двері до кімнати, де на них вже чекала команда Київ у повному складі.

- Інструктор Моан, я таке придумала! - До Фейт підбігла невисока дівчина зі стрижкою піксі та окулярами, які по товщині не поступалися бронебійному склу, яке зараз використовується на всіх вікнах будівель управління.
- Це точно допоможе нам перевіряти рівень посухи на території без проб землі. Звісно не завжди, не всієї, але якщо вона абсолютно не придатна для вирощування культур то...
- Спокійно, Пем, дихай, - фейт перервала дуже швидкий потік свідомості від дівчини і взяла її за плечі, - сідай краще, хочу вас з деким познайомити перш ніж ми вийдемо за ворота.
Пем покрутила кілечко в носі, задумливо піднявши очі на новоприбулого.
- А хто це?
- Сідай, зараз все розповім, а ти мені ще раз, але повільно, розповіси про свій новий винахід.
- Добре, Інструкторе, вибачте, - під окулярами почав розповзатись рум'янець і дівчина швидко поспішила до свого місця поруч з рудоволосим хлопцем, який дивився на цю сцену з піднятою бровою, катаючись на стільці.

- Ya veo todo, Romeo, siéntate ahora mismo*, - повернулася Фейт до рудоволосого.
- Está bien, jefe, no tiene que cambiar al español para tener algo de privacidad*, - Хитро посміхнувшись відповів хлопець, але рівно все ж таки сів.
- Además, el motivo también tiene un buen conocimiento del idioma español, - вирішив звернути на себе увагу Ян, який весь цей час мовчки оглядав команду,  з якою йому тепер треба працювати.

Дівчина Пем, що так активно накинулась на Інструктора Моан як тільки вони увійшли, скоріш за все була їх хакером. Ну це й не дивно, за часи роботи у структурі він рідко зустрічав техніків без... Особливостей. Рудий іспанець однозначно був одним з двох чистильщиків, задача яких полягала у тому, щоб забезпечувати безпеку науковців на диких землях, враховуючи що рівень радіонуклідів на фоні бойових дій, які роками терзали землю, значно повпливали як на поведінку людей, так і на властивості рослин, які вирішили захищатися від людського божевілля радіоактивним газом. Але хто з них другий...

- Знайомтеся, командо, це Капітан Ян Войцек і з сьогоднішнього дня він доєднується до нашої команди в якості штатного психолога та перемовника.
- А скільки ще мов ви знаєье, Капітане? - Прищурився Ромео, перейшовши знову на англійську та розглядаючи нового перемовника, - просто щоб знати, яку використовувати, якщо я захочу закадрити симпатичну дівчину з Диких Земель без вашої участі.
- Десять європейських і одну азійську, але можеш спробувати Словацьку, вона завжди мені важко давалася.
- Нє, дякую, у них там культ чистоти крові та збереження словацької нації, воно не вартує того, щоб бігати потім від дикуна з сокирою.
- Серйозніше, Ромео, у нас важлива задача, зосередь свої гормони на секторі 273, у нас залишилось ще 60% території не перевіреними і я сподіваюся, що ви з Джордан обробите хочаб 15 з них за сьогодні, - Фейт почав злити цей балаган, у них залишилось всього сорок хвилин перед початком операції, а вони ще навіть не підійшли до зонування.

- Капітане Войцек, - розвернулася дівчина до Яна - знайомтеся з командою Київ. Це, як ви напевно вже зрозуміли, Пем, хакер нашої команди. - Дівчина з піксі кивнула та знову зашарілася, опускаючи очі.
- Юморист, з яким ви вже встигли познайомитись це Ромео, чистильщик. Спеціалізується на ботаніці та доведення мене до сказу, - хлопець відсалютував рукою та почав знову кататися на стільці.
- Поруч з ним - Джордан, другий чистильщик, його спеціалізація - зоологія. Завдяки його познанням ми єдина команда за останні два роки без жодного зараження, - Темноволосий чоловік років тридцяти кивнув та уважно поглянув на Яна.
- Далі у нас Майя, Сойл саентіст, вона займається пробами землі на придатність до вирощення та розміщення можливих теплиць, а поруч із нею Кей, лікар, який супроводжує команду для того щоб витягнути нас якщо що з того світу.

Капітан ще раз оглянув всіх за столом, стримано кивнув та запитав:
- Приємно познайомитись, сподіваюся на плідну співпрацю. Інструкторе, де я можу сісти для початку обговорення та ознайомлення з планом цього виходу?
- Сідайте біля Кея і давайте почнемо, -  дівчина важко видихнула і сіла в голові столу, включаючи голограф. Над столом одразу розкинулася мапа сектору 273 з відмітками на площах, де команда вже побувала раніше.
- Пем, ти просканувала цю зону дронами? - Дівчина збільшила зображення на частині лісу, яка примикала до поселення, з яким і були проблеми у домовленостях, що гальмували команду вже третій тиждень підряд.
- Так, і знайшла дещо, що може вас зацікавити, - Пем протягнула руки і розширила зображення до східної частини зони, яка була вкрита уламками будівель, - ось тут, - промовила дівчина - є спуск під землю, який дивом не завалило. Радар показує, що там можуть бути підземні води, які, по моїм розрахункам зруйнують будь-яку будівлю, що буде стояти на цьому місці, протягом двадцяти років з початку будівництва, створивши зсув грунту, - картинка змінилася і на ній відобразились будівлі, що руйнуються як доміно через згаданий вище зсув. 
- Нажаль, сканеру не вистачило потужності, щоб дістатися нижче другого підземного поверху, - зітхнула Пем, - вам буде необхідно спуститися туди самостійно, щоб просканувати землю на радіоактивні викиди та знайти на якій глибині джерело, щоб я могла розрахувати правильно, як ми його зможемо використати.
- Зрозуміло. - Фейт задумливо потерла перенісся та окинула поглядом команду. 
- Значить, план на сьогодні такий, - дівчина встала і сперлася руками на стіл, - Ромео та Кей продовжують розширення діапазону опрацьованої землі. Пем, видай спорядження, - піксі дівчинка вскочила і відкрила шафу, звідки дістала декілька чудернацьких приладів, які почала кріпити на Ромео, кожен раз шаріючись, коли той опускав на неї погляд. Фейт підійшла до шаф праворуч від столу перемовин і відкрила одну з них.
- Джордан, Майя, ви зі мною на вивчення підземного лабіринту. Я так розумію це один з бункерів часів війни, не дуже хочеться стати обідом якоїсь здичавілої живності, - дівчина розвернулася та кинула обидвом по кобурі та глоку, потім відкрила іншу шафу та дістала великий бокс, який поставила на стіл перед чистильщиком. - Понесеш ліки, променева хвороба явно не в наших планах на сьогодні. Капітан, - розвернулася дівчина до Яна, ви з нами, подивитесь, як все працює сьогодні, - Ян мовчки кивнув.
- Що розсілися? Двадцять хвилин до виходу! Куримо, пісяємо і чекаю на вас всіх біля вантажівки!

Рівно через двадцять хвилин Фейт, вже з кобурою та в шкіряній куртці, яку тихо стягнула у матері зранку, курила біля воріт, спершись на вантажівку, яка мала доставити їх за ворота. Першими з'явилися Капітан Войчік разом з Майєю, мило спілкуючись між собою про особливості довоєнної архітектури.
"Ну звісно, його точно цікавить саме архітектура, а не виріз на її халаті", - подумки закотила очі дівчина і запитала:
- Де всі інші?
- Будуть через хвилину, Інструкторе, можемо поки сідати, - Капітан поставив у багажник вантажівки геодезійне обладнання та подивився на Фейт, - хто за кермом?
- Я! Тільки я! Не смійте зазіхати на моє місце! - До них вже біг Ромео, позаду якого спокійно крокував Кей, страждально закотивши очі.
- Тільки не знову ти, молю всіх богів, я не хочу знову показувати вам свій внутрішній світ через його шалену їзду, я тільки відійшов від попередньї ганьби.
- Капітане Войцек, давайте цього разу ви будете нашим гідом, розташування відправила вам на годинник, - швидко клацаючи на планшеті спокійно сказала Фейт, - нам все ж таки не завадить лікар, який не намагається виблювати свої кишки посеред лісу. 
Ян хмикнув і забрався на водійське сидіння, до них якраз вже прямував Джордан з двома сумками в руках.