1.29

Ейвін і Денні переглянулися. Розмову, яка ще секунду тому здавалася такою важливою, обірвало різко й невчасно. З боку океану долунався ще один протяжний, утробний звук. Не поодинокий гул, а цілий хор — чужий, незваний. Звук армади, що насувалася. Скорпіон повільно звівся на ноги. У грудях важко, з глухим стуком билося серце. Зодіаки Води не ступали на ці землі дуже давно — їхня поява тут сама по собі була викликом, тріщиною у самій світобудові.

— Чому вони тут? — прошепотів Ейвін, безуспішно намагаючись всерйоз вдивитися крізь щільну стіну лісу, немов сподіваючись прорізати поглядом милі аж до самого океанського краю.

Оннорі не відповів. Його пальці машинально ковзнули до пояса, де звично спочивала зброя, стиснувши руків'я.

— Зодіаки Води не мають права перетинати кордони народу Вогню, — глухо вимовив містер Рісем. — Це або пряме порушення договору, або... полювання.

— Якщо мене знайдуть, мене заберуть назад, — у паніці видихнув Скорпіон, і в його голосі прорізався відчайдушний дитячий надлом. Він занадто добре знав, який вирок виносять за його вчинок. Суд. І неминуча страта.

Скорпіон відсахнувся, роблячи крок назад, глибше в прохолодну, рятівну тінь розлогих дерев — інстинктивно, як дикий звір, що раптово відчув чужий приціл.

— Зачекай. Вони не могли опинитися тут випадково, — спробував переконати його Ейвін, роблячи крок уперед. — Давай спочатку розберемося, а не панікуй завчасу.

— Якщо вони заберуть мене, я ніколи не знайду своїх батьків! — Скорпіон трусонув головою, відмовляючись слухати доводи розуму.

Ейвін рішуче випростався, кинувши швидкий погляд на супутників:

— Денні, батьку, сидіть тут, не рипайтеся. Оннорі, я піду з ними розберуся.

Після цих слів тишу розірвав новий звук — важкий, гулкий гуркіт. Це прорізався голос вогненної армії. Щоб зустріти незваних гостей із моря, їм треба було пройти через увесь ліс і вийти до вузької смужки пляжу. Але залишатися на місці більше не міг ніхто. Ліс стрімко перетворювався на пастку.

— Денні, лишаєшся зі мною. Ви двоє — вирішуйте самі, як вчинити, — кинув містер Рісем, переводячи погляд на Ейвіна. — Сину, я чекатиму на тебе на тій вершині до світанку. Якщо ти не прийдеш... я все зрозумію.

— Ні, я хочу йти з Ейвіном! — гарячково втрутився Денні.

— Денні, роби так, як звелів батько, — жорстко обірвав його Ейвін.

Цих коротких слів вистачило — Денні замовк із першого ж разу, опустивши голову.

— Тікайте. Швидко!

Містер Рісем міцно взяв хлопчика за руку і зірвався з місця, ведучи його геть від небезпеки. А тим часом авангард солдатів уже вливався в гущавину.

— Розділимося. Я прикрию зверху, — запропонував Скорпіон, нервово зковзнувши слину.

— Мені потрібно хвилюватися за тебе? — примружився Ейвін.

— Я вже вмію тікати від цих солдатів, — криво посміхнувся Скорпіон, хоча в очах читалася тривога. — Не переживай.

Ейвін кивнув. У ту ж секунду Скорпіон зробив пружинистий стрибок, чіпко вчепившись за нижні гілки, і миттєво розчинився у густому листі. Ситуація заплутувалася до краю: армія Вогню поспішала не просто зустріти незваних гостей із водної стихії — вони явно ще шукали Ейвіна. Водночас сили Води прочісували ліс у пошуках Скорпіона.

Десь зовсім поруч знову протяжно і зловісно завила бойова мушля, прокотившись лісом хвилею тремтіння. На секунду Скорпіон на гілках зверху зблід, безуспішно намагаючись розгледіти крізь крони далекий край океану. Ейвін рухався через чагарник майже безшумно, зливаючись зі стовбурами дерев. Попереду майнули силуети — кілька обладунків із числа Стрільців і Овнів уже прочісували територію.

— Зараз у нас є проблеми важливіші, — пролунав натхненний голос старшого командувача, заглушаючи шурхіт листя. — Проженіть їх геть!

Ейвін різко розвернувся, маючи намір обійти засаду і підійти до берега з іншого боку, але прямо у нього під ногами ворушився темний силует. Юнак миттєво пригнувся, злившись із сутінками. Якийсь боєць сидів у високій траві, судячи з усього, теж намагаючись від когось сховатися. У Ейвіна була можливість діяти на випередження — прибрати незваного гостя тихо й розчистити собі дорогу. Не роздумуючи, він безшумно підкрався ззаду і накинувся на тендітну фігуру. Рука вже злетіла для удару, але в останній момент він намертво завмер. Холодне світло місяця проб'ялося крізь крони й висвітлило красиве перелякане обличчя.

— Що?.. — тільки й встиг видихнути Ейвін.

Він навіть не встиг оговтатися від шоку, як його руки перехопили з неймовірною силою. Різкий, вивірений ривок — і земля пішла з-під ніг. Наступної миті Ейвін уже лежав на перепрілому листі, притиснутий до землі. Жіноче коліно впевнено і важко вперлося йому прямо в пах, позбавляючи можливості зробити хоч рух.

— Непогана спроба, — пролунав над ним м'який, із насмішкуватою хрипотою голос.

Зіниці Ейвіна розширилися від подиву. Це був зовсім не Овен. Довгі пасма волосся капризно впали йому на щоку, а ніс одразу вловив тонкий, несподівано мирний квітковий аромат — лаванда упереміш із бузком. З-під розсипаних локонів виглядали витончені роги. Здалеку їх можна було прийняти за овечі, але при ближчому розгляді вони виявилися зовсім іншими: тонкими, гострими, спрямованими вгору, а не закрученими в кільця. Козеріг.