Розділ 10

     — Шуууууууууууу!!! — Волт уже біг до свого друга, шалено розмахуючи руками. 

Він вже другий день не міг зв’язатися з ним, тому дуже зрадів побачити його наживо. Сьогодні у парку напрочуд сонячно. Але не для всіх.

— Де ти пропадав? —  різко зупинився за крок від Шу. — У мене є стільки всього розказати. Ми з Волтраєком придумали новий прийом…

От тільки він не слухав. Лише дивився кудись вперед, наче перебував деінде. Його кроки здавалися занадто однаковими — механічними. Якось Волт зупинився, і той  навіть не відразу помітив цього. А коли зрозумів, ледь не впав від того, що його друг у нього врізався, намагаючись наздогнати.

— Щось не так? — сповільнився.

— Та ні, все добре. — на його обличчі з’явилася легка натягнута усмішка. — Я просто втомився.

Волт хотів ще щось сказати, але Шу був занадто далеко.

***

Стадіон нарешті відновили і знову продовжили турнір. В першому матчі на цей день переміг Шу Куренай, завдяки чому  потрапив у півфінал. 

***

Коли Аеліта йшла на чергову зустріч вона як завше очікувала, що знову прийде першою, але не цього разу. Коли вона увійшла, Артур вже перебував там.

— А де Фай? — зронила вона замість привітання.

— Він не прийде. — навіть не намагався приховати роздратування. — Де ти вчора була?

— Не твоя справа. — відмахнулася.

— Моя. Я вчора бачив як ти зустрічалася із тим хлопцем.

— Ти стежив за мною? — вона відчула як її серце закалатало частіше. 

— І що ти мені зробиш?

Дівчина не відповіла. Лише вийшла з комірчини. Надто поспішно. 

Руда прийшла на трибуни незадовго до початку матчу. Вона не сіла на якесь із місць. Натомість стала ззаду, притулившись до стіни. Її помітив Шу. Він відійшов трохи далі, але не надто. Потім глянув на неї з легким сумом і засудженням. Тим часом вже почався зворотній відлік. Волт і Артур запустили свої беї.