49. Шапка-вертоліт

Автобус “Будапешт — Тернопіль”. У черзі на посадку всі пасажири поводились звично, аж раптом з’явився чоловік у шапці з пропелером. Не просто декоративним — моторчик крутився, світлодіоди мигали, і з кожним рухом голови шапка видавала легкий звук: "вжжжж..."

— Це… серйозно? — спитав водій.

— Абсолютно. Це частина мого терапевтичного гардеробу.

— І воно… крутиться цілу дорогу?

— Так. Але на повільному режимі. Хочете — є ще “турборотація”.

У салоні пасажири намагалися не сміятись. Але з першого ж повороту автобусу шапка зреагувала як дрон на бурю — закрутилась, засвітилась зеленим і почала пищати на кожному нахилі голови.

— Ви з нами на весь маршрут? — спитала бабуся в передньому ряду.

— Так. А шапка — це антистрес. У когось є валер’янка, у когось — Spotify, а в мене — гіроорієнтована радіо-шапка. Вона не тільки світиться — вона ще й компас.

— Ви що, не можете просто... зняти її?

— Я можу, але тоді система скаже, що я “зрадив координати”. І ми обоє сумуватимемо.

На кордоні в Ужгороді прикордонник довго розглядав чоловіка.

— Це пристрій? Чи аксесуар?

— Це на межі. Але ніщо не забороняє носити на голові мрію з лопатями.

— Вона записує звук?

— Лише емоції.

Один пасажир почав знімати відео для TikTok. За п’ятнадцять хвилин у салоні почалися ставки: коли шапка зламається, або коли водій не витримає і зупинить автобус.

Водій справді не витримав на 150-му кілометрі:

— Зніміть або притисніть ту літаючу штуку. У мене тахікардія від “вжжжж”.

Чоловік вимкнув шапку, але попередив:

— Тепер усе емоційне навігаційне навантаження — на вас. Я не відповідаю, якщо ми звернемо не туди.

У Тернополі пасажири прощались із ним, як із легендою. Хтось просив фото, хтось — посилання, де купити. Він кивнув:

— Цей екземпляр ручної зборки. І підходить лише тим, хто не боїться виглядати так, як думає.

📌 У наступній історії: «Морський акваріум у панелі приладів»
🔔 Бо в авто може не бути кондиціонера, але там можуть плавати риби. І орієнтуватись по GPS.