48. Квіти у горщиках, розставлені по сидіннях

Рейс “Краків — Мукачево”, автобус на тридцять місць, ранковий туман. На посадку заходить жінка з п’ятьма великими горщиками з квітами. Один — орхідея, інший — кактус з написом “Обережно, вразливий”. Третій — фікус. Четвертий і п’ятий були обмотані пледом, “щоб не змерзли”.

— Ви одна? — питає водій.

— Ні. Нас шестеро.

— А де решта?

— Вони мовчазні, але дуже чутливі.

Жінка акуратно розставляє горщики по сидіннях. Орхідею — біля вікна, щоб бачила краєвид. Фікус — ближче до проходу, бо “любить людей”. Кактус — окремо, бо “не любить нікого, але заслуговує на комфорт”.

— Це пасажири? Ви оплатили місця?

— Я купила квиток на себе і два додаткових — на квіти. А інші дві — на вдачу. Бо квіти не переносять тісноти.

Водій зітхнув:

— А що, не можна було передати їх поштою?

— Вони бояться темряви. І сортування.

У дорозі вона час від часу підходила до кожної рослини:

— Як ти, Маргарито? Стільчики зручні?

— Борисе, обережно — ми в повороті!

— Сан-Санич, не зів’янь — ми скоро на кордоні.

Пасажири почали фотографувати “зелену делегацію”. Один хлопець пожартував:

— Це що, парламент рослин?

— Ні, — відповіла жінка. — Це мій мікросад. Єдине місце, де я знаю всіх по іменах і всі — слухають.

На кордоні прикордонник подивився на горщики, потім на документи.

— Це живі рослини?

— Абсолютно. Ось сертифікати. Всі куплені легально, щеплені і без шкідників.

— Ви везете їх кудись?

— Додому. У нас квартира на південну сторону. Але душа — на всі чотири.

Прикордонник посміхнувся:

— І що, ви так завжди подорожуєте?

— Після розлучення — так. Я сказала собі: "Або я сумую, або я квітую". І от ми їдемо цвісти.

Пасажири не знали, чи плакати, чи фотографувати. Жінка розповідала про кожну рослину, ніби про дитину. Біля Мукачево пасажири вже знали, як звати фікус, і навіть хто його “перший образив — коли пролили чай”.

Вона вийшла останньою. Несла кожен горщик як частину серця. А автобус залишився трішки порожнішим — але з ароматом орхідеї і легким відчуттям, що іноді, для щастя, достатньо місця для рослин.

📌 У наступній історії: «Шапка-вертоліт (працює на батарейках)»
🔔 Коли думки літають, а шапка — за ними. Світиться, крутиться, і трохи дратує водія.