У вагоні нічного потяга “Чернівці — Бухарест” усе йшло спокійно, поки провідниця не помітила під сидінням коробку, обмотану скотчем, на якій великими літерами було написано:
“НЕ ТРЯСТИ. ВАЖЛИВО: ІНКУБАТОР.”
— Це що, тварини?
— Ні. Це яйця. Але — не прості. Перепелині. У процесі. Якби сказати коротко — майбутні пташки в стадії “теплий шанс”.
— Ви серйозно це везете через кордон?
— Не просто везу — везу до бабусі на Західну. Вона хоче виростити власну міні-ферму. У неї з дитинства мрія: пити чай і слухати “пік-пік” прямо з кухонного кута.
Провідниця зніяковіла:
— А це точно дозволено?
— Тут усе стерильно. Температурний режим підтримується повербанком. В коробці — лампочка, датчик вологості, вентиляція і спеціальні прорізи для мікронастрою. Інкубатор я робив сам, по відеоуроку. Назвав “Пташкомодель V1.3”.
На кордоні прикордонники переглянули декларації. Один із них глянув на коробку:
— Що веземо?
— Перепілки. У перспективі.
— Як це?
— Яйця. Але не для сковорідки — для життя. Це не товар, це наукова місія. Якщо чесно — експеримент. Як довго любов до бабусі витримує перевірки.
— У вас є дозвіл на перевезення біологічних матеріалів?
— Це ж яйця! Маленькі! Вони ще нічого не знають про життя!
— Саме тому і не можна. Біоматеріал, без сертифікату — заборонений. Особливо якщо є шанс, що він почне рухатись.
Після короткої наради прикордонники сказали:
— Вибір: або здаєте коробку, або лишаєтесь на цій стороні з пташиним потенціалом.
Чоловік подивився на коробку. Потім — на фото бабусі на екрані телефону. Потім — знову на коробку.
— А якщо я лишусь із ними до висиджування?
— У нас нема пункту “дозволити інкубацію в буферній зоні”.
Зрештою, компроміс знайшовся: він відправив коробку поштою в межах країни, спеціальною доставкою з температурним режимом. А сам поїхав із чистою совістю — і квитанцією на 112 грн.
— Головне — не здатися. Навіть якщо твоя армія — це 12 яєць і мрія старої жінки.
📌 У наступній історії: «Схематичний глобус у валізі»
🔔 Він світиться, пищить і обертається. І все, що хоче — перетнути митницю без втручання.