43. Скриня “з піратським скарбом” (муляж)

На реєстрації порома “Odyssey Baltic” з Гданська до Нюнесгама співробітник зупинив пасажира з… дерев’яною скринею розміром з тумбочку. Вона мала металеві кути, ковані ручки й замок із величезним ключем на мотузці.

— Що всередині?

— Особисте. Але з душевним підтекстом.

— Це скриня?

— Скарб. Але — умовний. Муляж. Я ж не божевільний, щоб везти справжнє золото на відкритій палубі.

Після хвилини мовчання пасажир відкрив кришку. Всі в радіусі п’яти метрів завмерли.

Усередині — мідяки. Багато. Рівно укладені, блискучі, з різних років і країн. Поряд — стопка старовинних листів, перев’язаних червоним шнурком. Деякі — з відбитками губної помади.

— Це... що?

— Скарб мого серця. Я колекціоную любовні листи, які мені не писали. Але могли б. Додаю до них дріб’язок з різних місць. І так утворився цей проєкт — “Пірат емоційного фронту”. Тепер везу його на виставку в Стокгольм.

— Але ви ж не можете просто так з цим на пором!

— Чому? Це ж мистецтво. А для мистецтва — завжди є місце. Навіть між вантажівками.

Він витяг копію сертифіката, де було написано:

“Цей об’єкт є інтерактивною інсталяцією про втрачену інтимність. Не містить цінностей. Може викликати плач або ностальгію.”

— Ви самі це оформили?

— Так. Бо одного разу мене вже не пустили з бляшанкою з написом “душа в олуженні”. Зараз — я підготовлений.

Працівники довго радились. У підсумку дозволили провезти за умови, що він не відкриватиме скриню в каюті без згоди сусідів.

На борту чоловік сидів у барі, скриня — поруч, як пес із середньовіччя. До нього підходили, питали. Він обережно відкривав, давав подивитись листи.

— А ці мідяки справжні?

— Так. Але значення — у словах. Один лист починається з “Ти, як пельмень у борщі — недоречний, але грієш”.

— Це вам писали?

— Це я писав. В ім’я всіх, хто не наважився.

— Справжній скарб — не в грошах. А в листах, які ніколи не надіслали.

📌 У наступній історії: «3-метровий банер “Мамо, я їду додому!”»
🔔 Коли повернення — це шоу. А кожна зупинка — твій особистий бродвей.