На трасі Київ — Одеса увагу патрульних привернув старий мінівен, що дивно гудів на поворотах. Не мотор, не кондиціонер. А наче щось... оберталось. І шуміло з ентузіазмом працівника хімчистки.
Зупинивши авто, поліцейський підійшов до вікна й почув:
— Три хвилини до полоскання. Потім віджим. Все по графіку.
— Що це у вас? Генератор?
— Ні. Пральна машина. Компактна. Працює від автомобільного акумулятора. Вона зараз на другому циклі. У мене 4 футболки й дві пари шкарпеток — уже в процесі.
— Ви серйозно?
— Абсолютно. Я подорожую. Житло не завжди зручне, а чистий одяг — основа поваги до людей. Я ще кавоварку планую додати, але пралка — пріоритет.
У багажнику стояла мініатюрна пральна машина, прикручена ременями до металевої рами, поруч — ємність з водою, окремо — баночка з пральним порошком “Лаванда в дорозі”. Вся система була підключена до акумулятора, що подавав струм через інвертор.
— Це безпечно?
— Звичайно. Вода — не розливається. Машина — не стрибає. Шланг — фіксований. Якщо хтось різко гальмує — білизна просто злегка знову змочується.
Поліцейські були настільки вражені, що запросили його на пост “на каву й подивитись, як воно працює”. Він погодився, поки шкарпетки крутились в барабані.
— А що, ви це постійно використовуєте?
— Завжди. Один раз на блокпосту я постирав уночі. Солдат сказав: “Мабуть, ти не шпигун — бо хто ж шпигує у віджиманні?”
Водій розповів, що має план — розширити концепт: додати сушку, аромарозпилювач і функцію “приємна мелодія на віджим”. Все для того, щоб прати з відчуттям.
— Пральна машина — це не побут. Це філософія обертання. Світ і так не завжди чистий, але я — хоча б із рушником.
Перед виїздом поліцейський сказав:
— У вас, може, і дивно. Але принаймні пахне добре.
📌 У наступній історії: «Кулінарна книга вагою 8 кг у шкіряній палітурці»
🔔 Бо рецепт треба відчути шкірою. І носити на плечі, як хрест кулінара.