В аеропорту Кельна пасажир із серйозним обличчям і сумкою на колесах підійшов до реєстрації. Його одяг був звичним — джинси, куртка, бейсболка. Але у формі декларації було вказано:
“Зварювальний апарат — ручна поклажа”.
— Це жарт? — перепитала працівниця.
— Ні. Це передбачливість. Літак — складна техніка. А сидіння — ще складніше. Якщо щось трісне — я зреагую.
— Але ж це рейс на дві години!
— Саме так. І саме тому важливо не втрачати час. Один раз я летів до Неаполя — і спинка не фіксувалась. Мені довелось цілу дорогу тримати себе силою волі. Більше такого не хочу.
У сумці лежав портативний зварювальний апарат на 12V, з трьома електродами, захисними окулярами і маленьким щитком. Усе чисте, організоване і з лейблом “ЕКСТРЕМАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ”.
— Ви справді думаєте, що вам дозволять використовувати його на борту?
— Я не наполягаю. Але якщо буде дозволено — я не відмовлюсь. І лише за потреби. Добровільно. І без диму. У мене — “суха дуга”.
Офіцер безпеки довго вивчав інструкцію. Виявилось, що пристрій не містив горючих речовин, але вважався потенційно небезпечним через “функціональну спроможність до з’єднання металів”.
— Ми не можемо допустити, щоб пасажири зварювали деталі в салоні.
— Добре, — зітхнув чоловік. — Але якщо щось скрипне — знайте, я міг би це виправити.
— А ви хто за фахом?
— Колишній інженер-конструктор. Нинішній — оптиміст.
Йому запропонували здати зварювальний апарат у багаж. Він погодився, але перед тим підписав на апараті фломастером:
“У разі поломки сидіння у 17C — викликати мене.”
Під час польоту він сидів рівно, без скарг. Але коли стюардеса повідомила про затримку під час посадки через “технічне обслуговування в зоні шасі”, він прошепотів:
— Міг би допомогти.
Пасажир поруч не витримав:
— Ви серйозно?
— Не знаю. Але у світі, де все ламається, добре мати хоча б намір щось скріпити.
📌 У наступній історії: «Пральна машина з підключенням до акумулятора»
🔔 Коли шкарпетки не чекають готелю. Вони хочуть обертів уже на трасі.