36. Намет із повною експозицією

Автобусний рейс “Люблін — Вільнюс” мав вирушати за розкладом, якби не пасажир із... кемпінгом у валізі.

Чоловік років сорока, у флісовій кофті, тримав величезну сумку з намальованим вогнищем. З неї стирчала ручка казанка, кілька поліна з пінопласту, а між блискавками — складені каркаси намету.

— Це що у вас? — запитав водій, глянувши на папірці з позначкою “працює від батарейок”.

— Інсталяція. Я презентую на фестивалі “Outdoor Visions” у Вільнюсі. Це — “Переносний спокій”. Намет, гамаки, багаття. Усе — фальшиве. Але на вигляд — як справжнє. Люди мають зрозуміти, що відпочинок — це стан душі, не географії.

— І ви плануєте все це брати з собою?

— Не лише брати. У мене ще проектор з шумом лісу. Він не звучить голосно, але дуже природно. Особливо в нічних рейсах.

На автобусній станції чоловік почав розгортати експозицію просто біля платформи. У нього був намет із підсвіткою, два складні стільці, пластикове вогнище з червоними LED-лампами і навіть “декоративний дим” — парогенератор з ароматом “травневого вітру”.

— Ви серйозно будете це розкладати в автобусі? — запитала кондукторка.

— Ні, звісно. Але в разі затримки я завжди готовий створити простір комфорту. Люди заслуговують на кемпінг навіть між вокзалами.

— А це безпечно?

— Абсолютно. Вогонь — декоративний, дим — чистий, намет — без шипів. А всі відвідувачі — добровольці. Один дідусь у минулому рейсі сказав, що це було краще за курорт у Трускавці.

В автобусі чоловік зайняв одне сидіння, на інше поставив табличку “Резервовано для тиші”. Коли автобус рушив, він увімкнув проектор — і в проході на стелі зашепотіли птахи. Один пасажир спочатку здивувався, а потім сказав:

— Це… дивно. Але якось затишно.

На зупинці у Бялистоку він розклав усе в зоні відпочинку. Люди пили каву, сидячи на складних стільцях, і фотографувалися біля фальш-багаття. Один хлопець зізнався:

— Я навіть почув запах лісу. Хоча знаю, що це хімія. Але яка мила.

— Якщо вогонь не справжній, це ще не означає, що тепло фальшиве, — відповів йому пасажир.

📌 У наступній історії: «Літровий термос з чайною церемонією усередині»
🔔 Коли справжнє чаювання не в чашці — а в кожному клацанні кришки.