29. Штучна ялинка з гірляндами (підключена)

Купе №14 потяга “Київ – Варшава” виглядало якось... надто яскраво. Стюард провів очима по вагонах і завмер: в одному з вікон миготіло щось зелене, блискуче, і ритмічно переливалося усіма кольорами Різдва.

— Що тут відбувається? — спитав він, заглянувши всередину.

— Святковий настрій, — відповів пасажир у светрі з оленем і шапці Санти. — Це моя ялинка. Штучна. 1,5 метра. Підключена до павербанку. Вогники — екологічні.

У купе, окрім ялинки, була гірлянда вздовж полиць, фольговані сніжинки на стелі, а на столі стояла коробка з написом “сюрприз для сусідів” — в ній лежали мандарини, цукерки і три фірмові листівки “З Новим шляхом!”

— Ви серйозно це все сюди пронесли?

— Так. Святкувати потрібно завжди. Не лише у грудні. У мене, до речі, свято — річниця першої поїздки цим маршрутом. Три роки тому, в цьому ж купе, я зрозумів: немає нічого кращого за рейки й запах плацкарту.

— Але ви заважаєте іншим. Це... світиться.

— Я готовий дати кожному пасажиру вушанку, щоб не бачили. У мене з собою 6 штук. І мандарини. Зігріває душу.

Пасажири в сусідніх купе спершу обурювались, потім один зайшов “тільки подивитись”, другий “тільки сфотографуватися”, третій — “ну якщо вже чай пити, то тільки тут”.

До ранку в купе вже сиділо шестеро, хтось грав на укулеле, хтось співав “Jingle bells” польською, а один пасажир навіть сказав:

— Я думав, що цей маршрут — суцільна депресія. А тепер відчуваю, ніби їду в дитинство.

Стюард повернувся, подивився на сцену, зітхнув і мовчки залишив вхідні двері відкритими. Через п’ять хвилин приніс термос чаю і вставив ялинці гірлянду в іншу розетку — “щоб не мигала, а світилась стабільно”.

На вокзалі Варшави пасажир зібрав ялинку, обережно запакував у коробку й промовив:

— Настрій — це теж багаж. Тільки його не зважують. Його несуть. І передають далі.

📌 У наступній історії: «12 садових гномів, приклеєних до даху»
🔔 Бо якщо вже подорожувати з компанією — то тільки з гіпсовими гарантами добра.