Пором “Балтік Лінія” з Риги до Стокгольма вже гудів, запрошуючи пасажирів на посадку. Хтось тягнув валізу, хтось дитину, хтось і те, і інше. І ось з’явився чоловік з обережно обмотаною прозорою плівкою... яхтою. Точніше — паперовим макетом яхти, розміром 2 на 1 метр.
— Це... це пліт? — запитав співробітник поромної компанії, коли чоловік спробував пройти з конструкцією крізь турнікет.
— Це концепт. Макет для конкурсу дизайнерів суден. У мене в Стокгольмі презентація. Але я не довіряю перевізникам. Вантажити її в контейнер? Ні. Я повинен пильнувати особисто. Вона — моя.
Конструкція була вражаюча: усе з картону, складено вручну, з вітрилами з пергаменту і навіть крихітним рятувальним кругом. На борту наклейка:
“Легкість — наше головне плавзасібство”.
— Вона водонепроникна?
— Тільки морально. Це символ. Арт. Протест проти сталі. Папір — це метафора екологічності, людської уразливості і бюджету моєї ідеї.
Судновий інспектор довго дивився на макет, який не влазив ні в шафу для зберігання речей, ні у стандартну норму багажу.
— Це може бути небезпечно в разі шторму.
— Якщо пором тоне, моя яхта — єдине, що ще триматиметься. Але тільки метафорично.
Чоловіка зрештою впустили, але дозволили розмістити макет лише у спеціальній кімнаті для велосипедів. Він обмотав її ще плівкою, поставив знак “Не торкатися! Пливе мрією” і щогодини приходив перевіряти.
— Ви так її охороняєте?
— Ви ж не знаєте, скільки ночей я провів, вирізаючи ці шпангоути з коробок від телевізора.
Під час плавання кілька дітей підходили фотографуватися біля яхти. Один німецький турист навіть сказав:
— Це перше, що я бачу на кораблі, що гірше за каюту без вікна.
Коли пором прибув до Стокгольма, пасажир тримав яхту над головою, як кубок. Він пройшов повз чергу, лишаючи за собою шматочки скотчу й відчуття, що навіть картон може мати курс.
— Це не просто макет. Це — мій курс у житті. Без двигуна, але з вірою.
📌 У наступній історії: «Штучна ялинка з гірляндами (підключена)»
🔔 Святковий настрій не питає дозволу. Він вмикається автоматично.