Аеропорт Дюссельдорфа. На сканері безпеки планшет одного з пасажирів завис на моніторі — просто, мов скелет на огляді. Працівник безпеки нахилився ближче, протер окуляри й сказав:
— Що це? У вас тут... хребет?
— Так, — з гідністю відповів пасажир. — Це я. У 24 проекціях. І ще коліно. І фрагмент маминої стопи.
На планшеті — досконало зібрана колекція рентгенівських знімків усіх частин тіла. Структуровано по роках, з назвами типу “Плече після падіння 2009”, “Зламана гідність (ребра, 2016)”, “Кульшовий січень”.
— Це ваше особисте медичне досьє?
— Це моя історія. Моя біографія. У кістках. Я так подорожую — скелетично.
— Але навіщо?
— Для митниці. Для страхування. І для душі. Якщо раптом мене зупинить прикордонник і спитає “Хто ви?” — я покажу йому свій таз.
Працівник безпеки запитав, чи є в колекції щось підозріле.
— Лише емоційна нестабільність в області зап’ястя. А так — усе щиро.
Коли планшет пішов на додаткову перевірку, виявилося, що в пам’яті є ще й модель 3D-серця з легень, які дихають у режимі віртуальної реальності. Його супроводжував напис:
“Коли забудеш, що ти живий — подивись сюди. Це працює.”
Офіцер спитав:
— Це ви самі зробили?
— Ні. Це зробив апарат. Але я погодився. Я був там, коли воно світилось.
На борту літака пасажир сидів з планшетом, іноді прокручував знімки. Інші думали, що це фільм жахів, дехто здивовано питав:
— Це яка серія?
— Це мій хребет у 3D. 2012-й. Золотий рік для діагностики.
До кінця польоту його вже називали "рентген-рейсером". Один стюард попросив скрін собі — для татуювання.
Після посадки пасажир посміхнувся, взяв сумку і сказав:
— Речі змінюються. Але кістки — це назавжди.
📌 У наступній історії: «Декорація весілля — арка, квіти, банери»
🔔 Коли твій сюрприз займає весь багажник, а серце — половину автобану.