25. Кавоварка, підключена через перехідник до сидіння

Міжнародний автобус Краків — Відень завантажувався повільно. Люди шукали місця, перевіряли квитки, ховали бутерброди у рюкзаки. І тут з’явився пасажир із компактною кавоваркою, якою тримався так ніжно, наче то була дитина.

— Це у вас що, ранець? — спитав водій, глянувши на дивну коробку з ручкою.

— Це моя щоденна стабільність. GustoBar 3.0. Міцна, як ранкова правда. Компактна, як мій настрій.

— Ви не зможете її тут використовувати...

— Я перевіряв. Сидіння 17C має розетку. У мене є перехідник, подовжувач, і я не ллю — я варю.

Кавоварку він встановив акуратно — на відкидному столику, підстелив серветку, відкрив баночку з меленою арабікою. Пасажири з подивом і зацікавленням спостерігали, як цей чоловік розкрутив термос, дістав два горнятка (одне з написом "Для мене", друге — "А раптом хтось добрий?").

— Я не можу їхати без кави. Не тому що залежний. А тому що я маю принципи.

— І де ви ще її запускали?

— У Flixbus до Мюнхена, у BlaBlaCar — між сидіннями, у плацкарті — під нижньою полицею. Там головне — не пролити на чужу піжаму.

Коли автобус рушив, у салоні повіяло ароматом свіжозмеленої кави. Кілька пасажирів глибше вдихнули повітря, одна бабуся з переднього ряду сказала:

— Я вже думала, що мій нюх не той. А це просто він — з апаратом.

Через двадцять хвилин у нього вже просили:
— Можна чашечку?
— За скільки?
— Ви берете карткою?

Він не продавав. Він пригощав. Але вибір робив сам — за очима.

— Ви маєте погляд, який не поєднується з молоком, — сказав він одному пасажиру. — Вам — еспресо.

— А мені? — спитала дівчина з вікна.

— Ви — капучино. Бо маєте ніжний сум.

Водій зупинився в П’єштянах, підійшов і суворо промовив:

— Я маю запитання. Ви з собою чайник не везете?

— Ні. Чай — не дисципліна. Це хаос із окропу.

У Відні він згорнув апарат, обтер горнятка, поклав усе назад у сумку й попрощався словами:

— Світ не ідеальний. Але поки кава гаряча — ми ще тримаємося.

📌 У наступній історії: «Планшет із колекцією рентгенів власних кісток»
🔔 Тіло — мій багаж. Знімки — мій паспорт. Але мама все одно фігурує на одному.