23. Картонний стенд у повен зріст свого кумира

У вагоні поїзда Львів–Прага життя текло своїм звичним залізничним ритмом: гудки, валізи, буркотіння з приводу місць біля вікна. І тут з’явився високий чоловік у чорному плащі, з валізою в одній руці й… повнорозмірним картонним стендом у другій.

— Це пасажир? — пожартувала провідниця, поки той обережно затягував "другого" у вагон.

— Це натхнення. І в мене для нього окремий квиток, — відповів чоловік абсолютно серйозно.

Стенд зображав відомого актора — у фірмовій позі з фільму: легкий нахил уперед, проникливий погляд, одна брова піднята, рука в кишені. Його посадили на сидіння 14B, пристебнули ременем безпеки і підперли подушкою з написом “Don’t disturb the genius”.

— Він не розмовляє, — пояснив власник. — Але надихає. Особливо в дорозі. У літаках занадто тісно. У маршрутках надто реально. А от у поїзді — простір для думки.

У сусідньому купе пасажири фотографували стенд, один підліток потай записав сторіз: “Їду з кумиром мого сусіда. Стендовий рівень фанатизму — 100/100.”

— А ви що, колекціонер?

— Ні. Я просто багато думаю. І не завжди самому хочеться з собою погоджуватись. А він — завжди згоден. Ну, майже.

— Він не відповідає вам...

— Так і багато хто не відповідає. Але принаймні цей виглядає, наче слухає.

Коли підійшов контролер, чоловік подав два квитки. Стенд “сидів” рівно, не нахилявся, не займав місця для ніг і мав навіть власний тримач для пляшки.

— Ви серйозно?

— Абсолютно. В нього щільний графік: він мандрує зі мною по книжкових фестивалях. Там усі хочуть автограф — і він не проти. Просто я підписую за нього.

— А якщо хтось захоче сісти?

— Він ввічливий. Може і постояти. Але зазвичай всі поважають його мовчання.

На зупинці в Оломоуці двоє пасажирів встигли зробити з ним селфі. Один чоловік навіть сказав:

— Цей хоч не хропе.

До кінця поїздки стенд отримав прізвисько “Картонний Зен”, і його присутність помітно заспокоювала вагон. У момент прибуття власник згорнув його з такою повагою, з якою ховають прапор після перемоги.

— Можливо, він і не справжній, — сказав він на виході. — Але він завжди зі мною. І, на відміну від деяких реальних людей, ніколи не спізнюється.

📌 У наступній історії: «Пілон для танців, розбірний»
🔔 Театр починається з вішалки. Але тут — з розкручування.